Загострення в АТО. Що криється за обстрілом Водяного (КАРТА)
Зокрема, в понеділок, о 6:00 і в 19:00, незаконні збройні формування вели вогонь по позиціях українських підрозділів у районі Водяного з гранатометів і великокаліберних кулеметів. А близько 13:00, нехтуючи мирними домовленостями і нормами міжнародного гуманітарного права, рашисты з 120-мм мінометів обстріляли житлові квартали селища Водяне, де взагалі немає позицій сил АТО. На щастя, обійшлося без втрат.
Було гаряче в цьому районі і під час вихідних. Так, у п'ятницю ввечері і в неділю вночі зміцнення сил АТО близько Водяного були обстріляні з мінометів і гранатометів. А в суботу вдень окупанти випустили більше 20 мін калібру 82-мм по житловому сектору селища Водяне, в результаті чого постраждали будівлі мирних жителів селища.
Дісталося і сусідньому Широкіно, яке у п'ятницю, 27 жовтня, серед білого дня протягом кількох годин бойовики обстрілювали з мінометів калібру 122 мм (заборонені Мінськими угодами) і 82-мм. Тоді поранення отримав один український вояк. Обидва населених пункти обстрілюються бойовиками з однієї точки - "зеленки" поблизу окупованій Саханки (в Водяне також часто прилітає з Пикуз).
Крім того, постійно надходять повідомлення, що ДРГ ворога під прикриттям БМП-2 регулярно висуваються в бік Широкіно, Павлополя і Водяного. Відомо, що під Водяним нашим воїнам протистоїть "9-й окремий штурмовий полк морської піхоти" так званої "армії ДНР" з танками Т-72 і десятками БМП-2.
Ми вже писали тиждень тому, що, за інформацією бійців з передової, терористи "повзуть" до Широкіно.
"Бойовики намагаються прокопаться і зайняти так звану сіру зону, щоб підкрастися до нас ближче. Якщо раніше відстань між нами було кілометр і більше, то зараз 500-600 метрів", - зазначав боєць під Широкіно.
Але, як бачимо, крім цього, терористи нарощують обстріл Водяного. Причому ці обстріли чітко можна розділити на дві складові, які не перетинаються у часі: окремо йдуть обстріл житлового сектору села і окремо - обстріл позицій ВСУ, які розташовані поруч з селом. І тут виникає логічне запитання: з якою метою все це робиться?
Однією з версій є своєрідне залякування Збройних сил України, які протягом останніх років цілком успішно використовують тактику так званого "повзучого настання", метр за метром відвойовуючи у терористів ДНР українську землю. Конкретно близько Водяного ВСУ майже впритул підійшли до досить великому, за місцевими мірками, населеного пункту Пикузы (до декомунізації це село мало назву Комінтернове), а також до кургану Зухвалий, який є панівною висотою в цьому районі і з якого ці самі Пикузы (як, власне, і Водяне) - як на долоні.
Простіше кажучи, захопивши цю висоту, українська армія встановить свій вогневої контроль не тільки над Пикузами, але і над гарним шматком навколишнього степу, включаючи села Азов, Ужовку і, певною мірою, Саханку.
Розуміють це і терористи. А також розуміють те, що утримати висоту "Зухвала" у разі повноцінної атаки Збройних сил України вони не зможуть. Тому і вдаються до вже звичної для них тактики залякування власним вогнем. Адже, як відомо, щоб відвернути противника від думок про атаку, його треба змусити думати про оборону.
На жаль, треба констатувати, що в певній мірі бойовикам ДНР це вдається. Адже після того, як у 20-х чисел березня цього року наші військові здійснили зухвалу спробу захопити ворожий опорник і підійти впритул до кургану Зухвалий, яка зазнала невдачі лише завдяки втручанню в останній момент ворожого танка, українська армія в цьому районі лише обороняється.
Однак, як показує приклад Светлодарской дуги, українці можуть довго терпіти, але коли їх терпець увірветься - мало не здасться нікому. Нагадаємо, там терористи так дістали обстрілом українських вояків з так званого "чарівного лісу", що ті, зрештою, не витримали і захопили цей ліс. Не виключено, що рано чи пізно так буде і з курганом Зухвалий, а також іншими позиціями, з яких терористи обстрілюють підконтрольні Києву приазовські села.
