Приречений на зашквар. Чому в Лещенко не було ніяких шансів
Божевільний зашквар Сергія Лещенка з Григоришиним, "Сбербанком Росії" і, нарешті, 200-метрової квартирою був невідворотний. Затятий антикорупціонер і єврооптиміст був просто приречений вляпатися у гучний скандал, адже в своїй запаморочливій кар'єрі від журналіста до нардепа він не врахував один дуже простий момент - будь-який успішний публічний український борець з корупцією повинен жити в злиднях. Ну, як у злиднях... жити так, як живе твій потенційний виборець, а за стандартами Лещенко це, напевно, і означає "злидні". В іншому разі раніше чи пізніше допитливі громадяни і купа недоброзичливців розкопають всі квартири, машини і пароплави і борець з корупцією в уяві непомітно перетвориться в злісного корупціонера.
Найсумніше для Лещенко у цій історії навіть не те, що він попався, а те, що на відміну від різних тимошенко, ляшко та ін., на це не закриють очі. Те, що корупція в Україні всеосяжна, більш-менш зрозуміло всім. І так всім зрозуміло, що політики в нашій країні - люди аж ніяк не бідні. Тим не менш, це загальне розуміння жодним чином не заважає тим же Тимошенко і Ляшко роками просувати свої більш-менш успішні політичні проекти. Звичайно, і навколо їх скромних маєтків періодично виникають якісь скандали, але на електоральну підтримку це принципово не впливає. З Лещенко ж ситуація дещо інша, він позиціонує себе як кришталево чесної людини і його цільова аудиторія - це середній клас, а не соціально незахищені низи, для яких політик - це пан, якому мати розкішні апартаменти, так би мовити "за рангом" мати годиться. А середній клас і гроші рахувати вміє і, коли з нього роблять дурня, не дуже любить.
Отже, будь-який бажаючий заробити собі політичний капітал на активну боротьбу з корупцією, має бути морально готовим жити значно скромніше, ніж стандартний український чиновник. Про апартаментах на 200 квадратів, мерседесах і мальдівах треба забути аж до кінця політичної кар'єри. В ідеалі такий політик повинен жити в орендованому житлі, а пересуватися на громадському транспорті. Можна, звичайно, до таких крайнощів не вдаватися, а мати навіть квартиру з машиною. Ось тільки квартира повинна бути у стандартній панелі в спальному районі, а машина щось на кшталт "Шкоди Октавії".
Правда, є в історії Лещенко та пом'якшуючі обставини. Зрештою, за 25 років незалежності українська політична система так і не народила жодного описаного вище злиденного борця з корупцією. Всіх подібних Лещенко, кришталево чесних політиків, раніше чи пізніше ловили як мінімум на дуже сумнівних грошових справах. Згадаймо хоча б антикорупційного прокурора Касько, у якого теж виявилася недешева нерухомість дуже дивного походження.
У підсумку можемо констатувати: корупційна система поки що легко і невимушено пережовує всіх, хто може бути для неї хоч якийсь загрозою, і якщо і знайдеться герой, здатний кинути виклик цьому дракону, це буде герой нової формації, і це явно не Лещенко.
