Небезпечне маневрування. Чим Україна відповідає на російську агресію в Азовському морі

Ситуація в Азовському морі загострюється з кожним днем. На попередньому тижні дійшло вже практично до прямого зіткнення суден російської та української прикордонслужб. Поки це тільки небезпечне маневрування, однак наступний крок може стати критичним

До 10 вересня ВМСУ вдалося реально підсилити свої сили тут, перекинувши сушею в Бердянськ два артилерійських бронекатери типу "Гюрза" - "Лубни" і "Кременчуг". Також є відомості, що найближчим часом до них додасться "Вишгород". Ці озброєні двома бойовими модулями (кожен з 30-мм автоматичною гарматою, 30-мм гранатометом і кулеметом), а також двома протитанковими ракетними комплексами кораблі вже дозволяють контролювати прибережні води. Проте поки говорити про контроль за територіальними водами - а нагадаємо, що за всіма міжнародними договорами кордон між РФ і Україною проходить прямо посередині моря - поки не доводиться, так як мореходность катерів залишає бажати кращого. Набагато більше підсилили потенціал два американських "Айленда", які ось-ось будуть передані нам, проте до цих пір залишається відкритим питання, яким чином їх можна перекинути через блокований росіянами Керченську протоку.

Ще одним важливим елементом посилення азовської угруповання може стати спущений 14 вересня десантно-штурмової катер проекту 58181 "Кентавр". Хоча сам катер розроблений миколаївськими корабелами на основі проекту "Гюрза", однак він більш універсальний - краще броньований, краще озброєний і може нести десант в 26-28 людина. Знову-таки не можна не відзначити, що ці кораблі по своїм габаритам цілком можуть перекидатися по суші, що в наших умовах є величезним плюсом.

Озброєння "Кентавра" становить два бойових модуля (12,7-мм кулемет і 40-мм гранатомет), а також дві установки для запуску некерованих реактивних снарядів-8 (їх виробництво освоєно в Україні). Принагідно варто відповісти на численні критичні зауваження з приводу установок з некерованими ракетами та їх бойовий цінністю. За деякими даними, це тимчасове рішення і найближчим часом склад озброєння буде змінено.

Вважається, що екіпаж і десант "Кентавра" може застосовувати ПЗРК "Голка", є і можливість виставлення морських хв. Остання особливість дуже цікава, так як кораблів для мінних постановок в складі ВМСУ практично немає, а мінні загородження на сьогодні вважаються одним з найефективніших способів протидії десантування з моря.

Хоча, говорячи про десантуванні, зазначимо, що можливості Росії у проведенні такої вельми непростий в тактичному плані військової операції досить невисокі. Та й приховати підготовку до неї практично неможливо - Азовське море невелике і повністю проглядається технічними засобами. Не варто забувати, що в 2016 р. американці подбали про цьому аспекті, побудувавши і оснастивши пункт технічного контролю за акваторією моря під Маріуполем (за деякими даними, він досі обслуговується переважно іноземними фахівцями).

У той же час Генеральний штаб перестраховується і значно посилив противодесантную оборону Азовського узбережжя. На всьому його протязі постійно проводяться навчання різного рівня - останнє, наприклад, пройшло під Маріуполем 13 вересня.

Значно посилений наряд сил і коштів - з того, що миготіло у відкритій пресі, це і додатковий батальйон морської піхоти і додатковий (третій) зенітно-ракетний дивізіон С-300ПС.

Крім того, спішно формується бригада територіальної оборони Донецької області з центром базування в Маріуполі. Готуються до відбиття можливої атаки з моря і частини "другої лінії" - так, танки полку НГУ "Азов" практично поштучно розкидані по всьому узбережжю, масово створюються запасні та основні позиції для ствольної і реактивної артилерії.

У той же час поки незрозуміло, яким чином наші військово-морські сили будуть використані для протидії цій гібридної загрозу. Так, навіть якщо Держприкордонслужба за допомогою ВМСУ почне масово проводити огляди суден, що виконуються в російські порти Таганрог і Ростов-на-Дону, то економічний ефект для росіян буде мінімальний. Адже російським судам не доводиться чекати в черзі перед Кримським мостом, а саме там зараз в основному і затримують судна, що йдуть в Бердянськ і Маріуполь.

Причому суду затримують три рази - двічі при проході Кримського мосту та один раз - в Азовському морі. Ці "заходи" тривають по 8-12 годин, а якщо додати затримки на очікування перед проходом Керченського мосту в 32-72 години, то сума збитків для власника вантажу і судна просто фантастична. Так, наприклад, тільки 24 години фрахту судна водотоннажністю 60 тис. т можуть обходитися в суму до $15 тис.

Ще одним рішенням могло б стати проведення суден в українські порти на Азовському морі під конвоєм військово-морське угруповання країн НАТО, як це було, наприклад, в 1988 р. в ході ірано-іракській війні у Перській затоці. Однак росіяни ще на початку 1990-х рр., укладаючи з Україною договір по Азовському морю, включили пункт, який фактично забороняє заходження іноземних військових суден у це "внутрішнє море".

Загалом, поки варіантів військового вирішення Азовського кризи, який палахкотить з весни, немає і не передбачається. У той же час будь-дипломатичне рішення блокується з Москви. Можливим рішенням може стати розрив "Великого договору" РФ і України та пов'язаного з ним договору по Азовському морю. Однак і тут реакцію Путіна складно припустити. І не факт, що "притиснутий до стінки". він не зважиться на те, про що російська пропаганда трубить з весни 2014 р. - пробиття сухопутного коридору на Крим з окупацією Маріуполя і Бердянська.