Небезпечні обіцянки. Чому відновити пасажирські перельоти в Сєвєродонецьк та Маріуполь неможливо
І це дуже добре простежується в обіцянках різного роду чиновників відновити цивільні аеропорти в Донецькій і Луганській областях.
Такі розмови ведуться як мінімум до 2016 р., коли голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський обіцяв аеропорту "Маріуполь" статус обласного замість зруйнованого міжнародного аеропорту в Донецьку. Тоді ж він озвучив і відновлення суму - всього 60 млн грн і терміни - півроку.
Потім тема якось затихла. Зате навесні 2019 р. міністр інфраструктури Володимир Омелян заговорив про програму з ремонту та запуску цивільного аеропорту "Краматорськ". За його словами, це завдання йому поставив президент Порошенко і проект навіть включений в план перспективного розвитку Донецької області на 2019-2021 рр.
Тоді ж він став говорити і про відновлення аеропорту "Маріуполь", причому досить оптимістично. Терміни називалися недалекі - кінець 2019 р. - початок 2020 р.
І ось буквально днями щойно призначений голова Луганської облдержадміністрації Віталій Комарницький заявив про необхідність розгляду питання про відновлення роботи аеропорту в Сєвєродонецьку.
Однак все це не більш ніж сумний піар-хід. Кожен раз при виникненні такого роду прожектів військові намагалися пояснити цивільним чиновникам всі проблеми з безпекою пасажирів у разі початку функціонування всіх цих цивільних аеропортів.
Але тут є дуже важливий нюанс - всі ці об'єкти знаходяться у комунальній власності місцевих органів самоврядування і безпосередньо Міністерство оборони України впливати на плани їх розвитку просто не може. Хоча на всіх трьох цивільних об'єктах на сьогодні базуються частини ЗСУ. Як мінімум це чергові вертольоти Мі-8 і Мі-24, основним завданням яких є екстрена евакуація поранених з фронту.
Краматорськ взагалі використовується спільно, якийсь час там розташовувався штаб проведення АТО, і нині повітряний простір там просто закрито для польотів цивільних "бортів".
Повертаючись до теми безпеки необхідно сказати, що всі три аеропорти - "Маріуполь", "Краматорськ" і "Сєверодонецьк" - не можуть на сьогодні забезпечити безпеку пасажирів і повітряних суден.
Так, наприклад, предпосадочный маневр на аеродром "Маріуполь" з передвоєнним методичками (а інших просто немає) лайнер починає будувати прямо над тимчасово окупованих Гранітним, при цьому відбувається різка втрата висоти і літак стає легкою мішенню для терористів. А те, що бойовики скористаються цим шансом, можна навіть не сумніватися. Так, 29 червня 2014 р. в Луганську бойовики зі складу одного з незаконних збройних формувань відстрілялися з цивільного авіалайнеру Embaer ERJ-145, коли він ішов за маршрутом Харків - Тбілісі. Слава богу, що на той момент це був тільки ПЗРК, технічних характеристик якого просто не вистачило для ураження такий висотної мети.
А обстріл аеродрому "Краматорськ" 10 лютого 2015 р. взагалі говорить про те, що в окупаційних корпусів є далекобійні зброю, що може цілком реально завдати удару по аеропорту. А значить, ніхто там не буде відчувати себе в безпеці.
Єдине, що з великою натяжкою з військової точки зору цілком реально, - це відновлення аеропорту "Сєвєродонецьк". Його злітно-посадкова смуга та аеродромне обладнання дозволяють приймати лайнери всіх класів аж до Ту-134 (який і літали звідси до 1992 р.), так і знаходиться він не на передньому краї протистояння, хоча, знов-таки чисто теоретично, в зоні досяжності важкого РСЗВ "Смерч".
І ще таке питання - а яка авіакомпанія наважиться відкрити рейси в такі проблемні аеропорти? Західні точно немає - вони дуже цінують свою репутацію і, поклавши руку на серце, не такі вже великі доходи можуть бути від таких рейсів. Навіть до війни 2014 р. аеропорти "Донецьк" і "Луганськ" брали тільки регулярні рейси до Києва та Москви, а також нечисленні чартери в Туреччину і Єгипет. І все - більше нічого не було. А зараз в умовах окупації частини території Донецької і Луганської областей навряд чи трафік буде такою вже привабливий для великих гравців на ринку авіаперевезень.
Зате цілком варто розглянути інший варіант - передачу цих аеродромів військовим та створення повноцінних пунктів базування військової і транспортної авіації. Навіть у разі закінчення війни на Донбасі загрози з боку Російської Федерації нікуди не дінуться, і вже абсолютно очевидно, що нам ще довго доведеться тримати досить потужну угруповання на своїх східних кордонах.
А для розвитку цивільних авіаперевезень цілком може підійти, наприклад, аеродром в Бердянську. У свій час тут базувався полк фронтових бомбардувальників Су-24, інфраструктура залишилася (ясна річ, вельми разворованная з 1997 р.). Але тут точно не виникне питань від військових у справі забезпечення безпеки, так і логістика простіше - до тій же Донецькій області не так вже далеко.
Таким чином, можна говорити про те, що розвиток аеродромної мережі Донецької та Луганської областей на сьогодні знаходиться в прямій залежності від закінчення бойових дій. І ще - після руйнування аеропортів в обласних центрах воно буде засноване на зовсім інших принципах і інших опорних аеропортах. Будь - покаже тільки час.
