Чи захоче Зеленський передати владу Буданову

Найцікавіша політична подія цього тижня — публікація КМІС про те, що дві третини українців хочуть нового президента після війни. Поява цих цифр не випадкова. Їм передували ще дві дуже цікаві інформації від цих же соціологів.

"Запит на лідера нового покоління"

4 травня КМІС повідомив результати опитування, проведеного 20-27 квітня. Виявляється, лише 28% хочуть бачити Зеленського президентом і після війни. Ще 16% вважають, що він може просто залишитися в політиці — як голова партії чи народний депутат. Разом з цим, 30% говорять про те, що Зеленський має піти з політики, а ще 15% хочуть, аби проти нього були відкриті кримінальні справи і він постав перед судом.

Соціологи зазначили, що це запитання ілюструє важливість диференціації довіри на сегменти "повністю"/"скоріше". Лише серед тих, хто "повністю" довіряє, більшість (70%) хочуть бачити Зеленського і надалі президентом. А серед тих, хто "скоріше" довіряє, хочуть, щоб він продовжив бути президентом, лише 28%.

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький постарався максимально "підсолодити пігулку". Він сказав, що у разі виборів "під час війни" критерії вибору для українців будуть відображати потребу в "національному лідерові-захиснику". "І В.Зеленський є одним з лише кількох діячів в Україні, хто відповідає такому образу", — пафосно наголосив Грушецький.

Ця підкреслена лояльність дозволила йому просувати меседж про те, що Зеленського слід міняти. "Лише сегмент, який "повністю довіряє", здебільшого хоче бачити його президентом після війни. Тобто значна частина українців довіряють В.Зеленському, але як лідеру країни в умовах екзистенційної війни. І водночас вони очікують на нове покоління лідерів — після війни", — зазначив виконавчий директор КМІС.

Час "успішних військових діячів"

8 червня КМІС почав "порційно" розповідати про результати дослідження, проведеного упродовж 7 травня — 3 червня. У порції, оприлюдненій 10 червня, найцікавішим був рейтинг за балансом довіри/недовіри:

командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді "Мадяр" (+63%),
посол у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний (+52%),
керівник Офісу президента, колишній начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов (+48%),
командир Третього армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ Андрій Білецький (+38%),
мер Харкова Ігор Терехов (+32%),
міністр оборони, колишній міністр цифрової трансформації Михайло Федоров (+29%),
президент Володимир Зеленський (+27%).

Зеленський опинився на сьомому місці. А перші чотири місця посіли, як назвав їх КМІС, "діячі зі сфери оборони".

"Результати опитування засвідчують, що рівень довіри до умовно "старих" політиків є низьким і очевидним є запит на нове покоління лідерів ("нові" обличчя), які добре себе зарекомендували під час повномасштабної війни", — констатував Грушецький. Він зазначив, що політики та громадсько-політичні діячі "помітно поступаються військовим діячам, насамперед — В.Залужному і К.Буданову (які мають вищу довіру, навіть ніж В.Зеленський). Це відображає істотний запит громадськості бачити успішних військових діячів на чолі держави після війни".

"Потрібно замінити всіх"

У порції дослідження, оприлюдненій 17 червня, КМІС розповів, що порівняно з травнем 2023 року частка тих, хто вважає, що після завершення війни для відновлення країни потрібно замінити Верховну Раду, зросла з 69 до 83%, уряд — з 47 до 74%, президента — з 23 до 67%. При цьому частка тих, хто сказав, що "потрібно замінити всіх", зросла с 23 до 63%.

Соціологи знову зазначили важливість диференціації довіри на сегменти "повністю"/"скоріше". Навіть серед тих, хто "повністю" довіряє Зеленському, 33% хочуть замінити його після війни. Серед тих, хто "скоріше" довіряє йому, більшість (68%) хочуть після війни бачити нового президента. Серед тих, хто "скоріше" та "повністю" не довіряє, прагнуть позбутися Зеленського 94 і 97% відповідно.

Коментуючи ці цифри, Грушецький акцентував на тому, що рейтинги довіри Зеленському характеризують передусім ступінь патріотизму українців. "Значна частина тих, хто йому довіряє — це умовно "по-державницьки" орієнтовані українці, для яких важливо гуртуватися навколо інституції президента в умовах екзистенційної війни з Росією. Тобто вони вважають, що президента є за що критикувати, але уникають безкомпромісної боротьби з ним, оскільки пріоритетом є вистояти у війні. Але ці ж люди вже після війни, у мирний час, хочуть бачити президентом когось з нової генерації лідерів", — припускає виконавчий директор КМІС.

Щоб пом’якшити ефект від приголомшливих цифр, він вирішив "уточнити, що це стосується не винятково президента — це значно ширший запит на оновлення еліт і бажання бачити когось нового і в парламенті, і в уряді, і в інших органах влади".

Насправді динаміка цифр свідчить про інше. Велике бажання замінити нинішню Верховну Раду було у українців ще три роки тому (69%), також ще тоді було помітне їхнє невдоволення урядом (47%). Зеленський проігнорував це і намертво прив’язав себе як до уряду, так і до монобільшості "слуг народу". І вони потягнули його на дно.

Пристосування до нової реальності

Зеленський про всі ці тенденції знає давно. Відчайдушною спробою їх зламати було призначення керівником ОП Буданова.

Розрахунок був на те, що це підніме рейтинг Зеленського. Тут була своя логіка: якщо Єрмак, парламент та уряд тягнули довіру до президента вниз, то Буданов потягне її вгору.

Сталося трішечки не так. Рейтинг Буданова злетів, причому не лише рівень довіри, а й президентський рейтинг. А показники Зеленського залишилися на старому рівні. Та й цей рівень наполовину забезпечується, як пояснює КМІС, "по-державницьки" орієнтованими українцями, які таким чином проявляють свій патріотизм, але після війни зажадають нового президента.

Ще у квітні в кулуарах влади ходили чутки про можливу відставку влітку керівника ОП. У травні політологи вже почали обговорювати конкретні механізми усунення Буданова з Банкової. 16 червня видання РБК-Україна підтвердило, що "Буданов ледь не посварився із Зеленським". "За інформацією численних джерел РБК-Україна, кілька тижнів тому справа ледь не дійшла взагалі до розриву", — повідомило видання.

Воно визнало, що причина була виключно в політичних ревнощах Зеленського. "Це непростий кейс, коли голова твого Офісу з тобою політично конкурує. Питання другого туру турбує — і буде відкладатися на будь-якій людині, яка туди може потрапити", — заявив РБК-Україна співрозмовник у президентському оточенні.

Але потім, як розповідають джерела РБК-Україна, між "людиною номер один" і "людиною номер два" відбулася відверта розмова про те, як їм конструктивно працювати далі. І напруга спала. "Між ними стало набагато краще", – говорить джерело видання у вищому керівництві країни. Інший співрозмовник у президентському оточенні підтвердив: "Обом довелося зробити кроки назустріч. Було досягнуто нормального формату".

Тактика проти стратегії

Схоже, Зеленський вже трохи змирився з тим, що він майже напевно не стане переможцем наступних виборів. А ідея взяти участь у виборах і програти його не надихає.

Особливо йому не подобається перспектива взяти участь у виборах і посісти третє місце, тобто не вийти у другий тур. Але такою є нова реальність, з огляду на велике відставання Зеленського від Залужного та Буданова.

Звісно, можна спробувати забезпечити собі перемогу "за будь-яку ціну". Однак умови Євросоюзу дуже жорсткі: 90 млрд євро в обмін на чесні вибори. В угоді про цю позику, ратифікованій Верховною Радою, записано, що якщо ЄС побачить "неповагу до демократичних механізмів", то може захотіти повернення усіх позичених грошей.

До того ж, зараз вся чиновницька вертикаль бачить (і її бачення підтверджують цифри КМІС), що шанси Зеленського виграти вибори низькі. Тому навряд чи вона буде готова виконувати "будь-які" накази згори.

В оточенні Зеленського напевно є люди, які підказують йому, що час подумати про транзит влади. На роль "спадкоємця", очевидно, найбільше підходить Буданов. На його кандидатурі збігаються три стратегічні мотиви.

По-перше, він вже є "правою рукою" Зеленського. І якщо зорієнтувати чиновницьку вертикаль на нього, то вона принаймні залишиться керованою.

По-друге, якщо Зеленський оголосить, що не братиме участь у виборах, то його ядерний електорат спокійно перейде саме до Буданова. А от перетікання електорату Буданова до Зеленського (у разі відмови Буданова від балотування) зовсім не гарантоване.

По-третє, сценарій доволі чесної перемоги Буданова над Залужним в другому турі виглядає значно більш реалістичним, ніж перемога Зеленського. І напевно знайдуться політтехнологи, готові це забезпечити.

Але Зеленський буде руйнувати цей стратегічний сценарій з трьох тактичних мотивів: він хоче зберігати в своїх руках всю повноту влади принаймні до кінця війни; він не хоче виглядати кульгавою качкою; і він вірить у свою "щасливу зірку". Щоб Зеленський боявся транзиту, достатньо одного мотиву, а їх аж три.

Тому залишається загадкою, що станеться раніше: він таки пересвариться з Будановим чи домовиться з ним про транзит.