Операція під Горлівкою. Що дає ВСУ повний контроль над селищем Шуми (КАРТА)
Якщо раніше інформацію час від часу озвучували волонтери, то тепер основне джерело - прес-служба ООС і окремих частин.
І тут, з одного боку, в плані збереження військової таємниці це добре, з іншого - нерозторопність прес-офіцерів вже стала притчею во язицех. У підсумку виходить ситуація, коли при формальній відсутності інформації про активних бойових діях випадки загибелі військовослужбовців на полі бою виглядають якось неадекватно.
Так сталося, наприклад, із загибеллю 8 серпня молодшого сержанта 24-ї мехбригади, уродженця Донецької області Дмитра Українського. Тоді його тіло потрапило в руки бойовиків, що послужило основою для цілої серії пропагандистських сюжетів з супротивної сторони. Через два дні тіло було обміняно, і 15 числа він був похований у Лисичанську Луганської області (де проживав після окупації рідного Кіровського).
Обставини його загибелі і навіть місце загибелі були неясні. По гарячих слідах розповідали про якийсь вихід розвідувальної групи "поблизу Майорска" і його, без сумніву, героїчної загибелі у прикритті виходять з бою товаришів.
І тільки 20 серпня народний депутат Тимчук з посиланням на дані групи "Інформаційне опір" розкрив деякі деталі тієї операції. За його словами, в ті дні підрозділи 24-ї мехбригади їм. короля Данила (командир - Валерій Гудзь) спільно з ротою глибинної розвідки 74-го окремого розвідувального батальйону змогли взяти під контроль "сіру зону" в районі населеного пункту Шуми під Горлівкою. По всій видимості, це була відповідна акція на зухвалий обстріл російсько-терористичними військами пропускного пункту "Майорське". Тоді кадри обстріляного бронеавтомобіля "Дозор-2" обійшли всі ЗМІ.
При цьому стверджується, що під час невдалої спроби контратаки противника загинув молодший сержант Дмитро Український. По одному посту в "Фейсбуці" досить складно говорити про якісь деталі. Однак деякі моменти викликають подив. Так, наприклад, Тимчук каже про встановлення контролю над н. п. Шуми, однак це невелике селище знаходиться під повним контролем ВСУ принаймні з серпня 2014 р. Може бути координатор "ІС" має на увазі, що нарешті вдалося взяти під контроль дачне селище на околиці, але його ніхто особливо не прагнув контролювати з огляду на близькість лінії зіткнення і "розв'язаних рук" ворожої артилерії, яка через відсутність цивільного населення діяла досить жорстко.
Судячи з повідомленням Тымчука, наші військові змогли просунутися на кілька сотень метрів на схід, взявши під контроль (по всій видимості, вогневої, так як майже навпроти Шумів знаходиться досить добре обладнаний в інженерному відношенні опорний пункт противника) трасу вздовж водопроводу та дачний масив наступного за Шумами селища шахти 6/7.
З тактичної точки зору, таке просування дуже позитивний момент - все-таки звільнення навіть клаптика нашої землі (а тут мова йде про квадратних кілометрів) - це вже перемога, а тут ще й створення буферної зони навколо КПВВ "Майорск".
З іншого боку - просування фактично впирається в два терикону південніше селища шахти 6/7, які контролюються противником і є панівними. Зазначимо, що повторюється травнева ситуація з Чигарями, частиною селища Південне, все там же під Горлівкою. Тоді визволення селища в низині вилилося в постійні артилерійські "гойдалки" і повне руйнування ворожою артилерією будинків мирних жителів. Там же загинули і кілька наших військових.
Однак не знаючи планів командування, складно оцінювати ситуацію, цілком може виявитися, що просування тут є частиною великого плану за охопленням Горлівки. Про його існування почали говорити ще на початку 2017 р., коли ВСУ вдалося блокувати рокадную трасу Донецьк-Горлівка, і хоча командування бойовиків для постачання горлівської угруповання нині використовує об'їзну дорогу в напрямку Макіївка - Землянка - Ясинувата, що додає 30-45 хвилин додаткового часу.
Тоді ж військові заговорили про можливе напрямку локального удару в годину "Х" - в напрямку Батмановки, Василівки і Червоного Партизана Ясинуватського району (влітку 2014 р. ці селища були звільнені, а потім в силу різних причин залишені). Що в кінцевому підсумку може призвести до повного відрізання донецької та горлівської угруповань бойовиків і порушення бойового взаємодії між ними. До речі, в цю схему чудово вкладається і недавнє звільнення Верхньоторецької.
Однак проблема у швидкому просуванні одна - територія тут настільки щільно заселена, що майже скрізь лінія протистояння проходить по населених пунктах. Нерідка ситуація не тільки, коли між позиціями буквально сотня метрів, але й коли один селище поділений в різних пропорціях між ЗСУ та бойовиками.
Таким чином, якщо вірити інформації від Тымчука, відбувається поступове охоплення Горлівки, що може говорити про підвищення ефективності військової операції на Донбасі. Хоча цілком очевидно, що рішення про проведення щодо повномасштабної операції лежить у політичній сфері і явно не залежить від військового керівництва.
