Судові схеми Ситника. Навіщо НАБУ уподобилось телефонному терористові

Дійсно, ще 29 грудня 2018 р. Солом'янський райсуд прийняв рішення по скарзі якоїсь особи (його особистість в оприлюдненому рішенні суду не розкривається) на бездіяльність посадових осіб НАБУ, що полягає у внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).

Як говориться в рішенні суду, 7 грудня 2018 р. згадане особа поштою направило в НАБУ заяву про кримінальні правопорушення, нібито вчинених заступником начальника головного управління Державної фіскальної служби (ГФС) в Івано-Франківській області, в. о. голови ГФС , міністром освіти і науки та прем'єр-міністром. Заяву було отримано уповноваженою особою НАБУ 12 грудня. Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу в НАБУ зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву, а відмова не допускається. Більше того, через 24 години з моменту внесення таких відомостей НАБУ повинні надати заявникові витяг з ЄРДР. Однак заявник у встановлений термін виписки не отримав і тому звернувся зі скаргою до Солом'янський райсуд - за місцезнаходженням НАБУ.

Природно, суд не міг прийняти іншого рішення, крім як задовольнити скаргу. Суд зобов'язав уповноважена особа НАБУ внести до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, зазначених заявником. 14 січня 2019 р. рішення суду було оприлюднене у ЄРДР і таким чином стало доступно журналістам.

З рішення суду неможливо скласти уявлення про суть фактів, з якими НАБУ звернувся заявник. Власне, суд і не оцінював ці факти - він всього лише зобов'язав НАБУ припинити злочинну бездіяльність і виконати вимогу закону. Але для журналістів, звичайно, найбільш сенсаційним цього рішення стало те, що в ньому фігурують прем'єр Володимир Гройсман та міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

За останні місяці стало відомо про цілої серії подібних рішень Солом'янського райсуду, в яких фігурують представники вищого ешелону влади. Схема одна і та ж: якийсь заявник звертається в НАБУ, там заяву ігнорують, заявник звертається до Солом'янський райсуд - і той зобов'язує НАБУ внести відомості, зазначені заявником, до ЄРДР.

Так, у вересні цей суд зобов'язав НАБУ внести відомості до ЄРДР за заявою щодо міністра юстиції Павла Петренко. У жовтні - відносно того ж Петренко і колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. У грудні були аналогічні рішення за заявою щодо Гройсмана, генпрокурора Юрія Луценка, заступник генпрокурора - головного військового прокурора Анатолія Матіоса, В січні - знову за заявою щодо Луценка (в цій заяві фігурував ще й президент Петро Порошенко, але щодо нього суд відмовив заявнику, оскільки на президента компетенція НАБУ не поширюється). Незабаром стало відомо про чергових подібних рішеннях суду: за Луценка і його першому заступнику Дмитру Сторожуку, мера Києва Віталія Кличка і міністру оборони Степану Полтораку.

Систематичність подібних рішень наводить на думки, що відбувається аж ніяк не випадково. А директор НАБУ Артем Ситник явно в курсі, що відбувається. Після декількох подібних рішень суду для голови НАБУ було б найпростіше дати вказівку відразу ж вносити до ЄРДР будь-яке надійшло заяву. Але в такому разі про надходять заяви не дізнаються журналісти. Доступ до ЄРДР суворо обмежений. Персональні ключі доступу мають тільки працівники прокуратури, Нацполиции, СБУ, НАБУ, ДБР. Журналісти таких ключів не мають.

А ось Єдиний державний реєстр судових рішень знаходиться у відкритому доступі для всіх бажаючих. Як тільки рішення там з'являється, НАБУ може дати знати про це знайомим журналістам - і ті розкажуть, що ось, мовляв, НАБУ за рішенням суду змушений відкрити кримінальне провадження проти чергового представника вищого ешелону влади.

Причому в судових рішеннях наводяться й статті Кримінального кодексу, одна від одної страшніші, так що журналісти можуть розповісти, в чому нібито підозрюються високопоставлені чиновники. Зауважимо, деяким - генпрокурора Луценка, прем'єру Гройсману, міністру юстиції Петренко - "пощастило" фігурувати в подібних повідомленнях не один раз. Примітно і те, що президента Порошенко теж не оминула чаша сія. Хоча суд відмовив у проханні зобов'язати НАБУ почати розслідування проти президента, але повідомлення про те, що Порошенко нібито в чомусь підозрюють, пішло гуляти по ЗМІ.

Цією своєю практикою НАБУ дуже нагадує телефонних терористів, які повідомляють про замінування об'єктів. Жодних хв, зрозуміло, немає, але робота об'єктів паралізується, а у місцевого населення виникає паніка. Можна припустити, що в НАБУ самі пишуть ці заяви, потім посилають їх собі через підставних осіб, відмовляються приймати - і далі через Солом'янський райсуд інформація про нібито злочини влади вкидається в народ.

В останні тижні використання цієї практики помітно почастішало, а до виборів ще більше двох місяців. Цікаво, скільки подібних рішень суду буде штампуватися щодня перед самими виборами.

Навіщо все це потрібно НАБУ? Участь суду у відкритті кримінальних проваджень робить цей процес публічним, що створює інформаційний фон, в якому НАБУ веде бурхливу діяльність проти найвищих чинів в державі без оглядки на кого б то не було. Це покликане компенсувати відсутність якихось серйозних успіхів у вигляді доведених до судових вироків справ НАБУ.

З іншого боку, кримінальні провадження відкривають перед НАБУ певне вікно можливостей у вигляді можливості проведення слідчих дій відносно високопоставлених "клієнтів". І якщо для обшуків, вилучення документів, не кажучи вже про негласних діях начебто прослушки або стеження, потрібні санкції прокурорів і судів, які не так просто отримати, якщо мова йде про перших осіб держави, то, наприклад, звичайні допити або дії щодо працівників апарату чиновників куди більш реальні. Що ж стосується стеження і прослуховування, то НАБУ вже не раз було помічено в ігноруванні юридичних формальностей. Так що вкидання в ЗМІ різного роду компрометуючих аудіозаписів з участю нехай не перших осіб, але друге або третє, начебто міністрів та їх заступників, зовсім не виключені.

Оскільки ця робота ведеться систематично і організовано, вона обов'язково має вистрілити", подібно горезвісному рушниці, що висить на сцені з початку п'єси. Звичайно, постріли, швидше за все, будуть холостими, але шуму вони нароблять багато, а перед виборами саме шум і важливий.