Пухлина мозку. Ким був померлий від раку "мозковий центр" ДНР
Коли 12 березня з'явилися перші повідомлення про смерть одного з колишніх ватажків ДНР Володимира Маковича нібито від серцевого нападу, повсюдно стали висуватися конспірологічні версії про його навмисної фізичної ліквідації.
Щоб заспокоїти ватяну публіку, нинішнього так званого "голові народної ради ДНР" Денису Пушилину довелося розповісти російським ЗМІ, що Макович помер за пухлини головного мозку, яка була виявлена у нього ще до 2014 р. "Це значуща особистість у становленні ДНР. На жаль, хвороба не щадить нікого", - вирішив повправлятися у складанні некролога своєму екс-соратнику Пушилин. І в даному конкретному випадку відомий представник донецьких терористів в Тристоронньої контактної групи на мінських переговорах, швидше за все, не збрехав.
Останнім часом Макович не мав на окупованому Росією Донбасі якого-небудь помітного впливу на процеси, що відбуваються. Він не значився ні в керівництві, ні в чинному "депутатському" складі "народної ради ДНР". Хоча саме цей індивідуум 7 квітня 2014 р. зачитував в приміщенні щойно захопленого бойовиками Донецької облради "декларацію про незалежність народної республіки". Після чого став "спікером парламенту" і особливо запам'ятався "стоянням біля витоків", наприклад, презентацією символіки даного квазідержавного утворення.
Втім, надовго відсунути в бік того ж Пушилина або ще одного ідеолога створення в Донецьку "народної республіки" — Андрія Пургіна — Маковичу так і не вдалося. У липні 2014 . він був заарештований бойовиками через підозри в причетності до ситуації, що призвела до загибелі оператора російського "Першого каналу" Анатолія Кляна, який разом зі знімальною групою потрапив під обстріл. Правда, через деякий час Макович був випущений з підвалу і навіть рівно п'ять днів знову виконував обов'язки голови президії верховної ради ДНР".
Але далі його зірка стала різко згасати, і вся його політична діяльність звелася до роботи в фейкової і ні на що не впливає конторі під гучною назвою "Народний фронт Новоросії" у якості "заступника керівника соціально-економічного штабу". У фаворі російських кураторів "донецького народовладдя" виявився інший епатажний бородань-родоначальник Пургін, очолив-таки в листопаді 2014-го "парламент ДНР".
До речі, Маковича і Пургіна об'єднує не тільки схильність до носіння попівських борід. В принципі, образ цих персонажів - щось середнє між авантюристом і міським божевільним, особливо затребуваним під час проведення на Донбасі три роки тому кремлівської "російської весни". До 2014-го і той і інший були фактично ніким і звали їх ніяк. Але саме вони вважалися своєрідним "мозковим центром" в процесі створення терористичної ДНР, хоча лише зовсім нетривалий час, після чого обов'язково списувалися в утиль.
До відомих подій трирічної давнини, які вивели його під "фронтмени", Макович представлявся всім просто "знаменитим кінологом". Однак крім цього заснував спочатку "Молодіжний рух патріотів", ліквідоване в лютому 2010-го Донецьким окружним адмінсудом, а потім - "Суспільство приватних підприємців". Між іншим, ця нібито громадська організація спеціалізувалося на надання засудженим у місцевих виправних колоніях "гарантійних листів про надання роботи", коли ті намагалися замінити в суді залишився їм термін покарання у в'язниці виправними роботами на волі.
45-річний Пургін — яскравий представник люмпен-пролетаріату. З початку 1990-х він змінив майже сотню місць роботи, серед яких були різні торгові фірми, благодійні організації і навіть Донецький цирк. Паралельно Пургін вів таку ж, як і Макович, абсолютно маргінальну громадську діяльність. Його "Союз народжених революцією" запам'ятався хіба що тим, що в лютому 2005 р. поставив під Донецької ОДА п'ять наметів з вимогами федералізації і додання російській мові статусу другого державного. Між іншим, наполегливі чутки тоді пов'язували цю акцію маргіналів з місцевими політичними колами, що обертаються навколо донецького олігарха Ріната Ахметова. Але це вже зовсім інша тема.
Весь різкий підйом Пургіна в квазиреспублике і таке ж глибоке піке повністю нагадують аналогічну долю Маковича. З однією лише різницею - помер від злоякісної пухлини головного мозку колишній "мозковий центр" ДНР став "каліфом на годину" в 2014-му, а його "наступник на спікерському посту" - в 2015 р.
Примітно, що Пургін добровільно передав своє головування в донецькому парламенті" все того ж Пушилину, а буквально місяць тому був взагалі позбавлений "депутатського мандата з формулюванням-клеймом "невиконання депутатських обов'язків". Так що, не приведи господи, у терористичних та російських ЗМІ з'явиться новий пушилинский некролог, присвячений вже самому Пургін. Тим більше що в лютому 2015-го, у його найбільш "золоті часи", його привозили в донецьку лікарню з мікроінсультом.
