Зброя на експорт. Навіщо Еміратам сотні українських броньовиків

До 1 серпня Державна служба експортного контролю України (ДСЕКУ) оприлюднила офіційну інформацію для передачі в Регістр звичайних озброєнь ООН про здійснених Україною у 2016 році поставках за кордон деяких категорій озброєнь.

Це нормальна практика для цього офіційного органу, проте щоразу виникає міні-скандал. В цьому році в списках поставленого за кордон зброї звертає увагу насамперед цілковита відсутність постачання авіаційної техніки. В основному ми продавали за кордон бронетанкову техніку. Причому нарівні з новою вперше з'явився запис про постачання відновленої.

Україна продовжує виконувати свої зобов'язання з постачання бронетехніки, укладеними в різні роки в Таїланд (а крім танків БМ "Оплот" ми постачаємо туди БТР-3 різних модифікацій) та Індонезію (БТР-4).

Відносним "відкриттям" стало продовження конголезького контракту на поставку танків Т-64БВ-1. Нагадаємо, що ще до анексії Криму і початку війни на Донбасі ця африканська країна уклала контракт на постачання 50 танків Т-64БВ так званої тропічної модифікації - з встановленими кондиціонерами, додатковими кошиками на вежі і т. д. Але вже готові машини в кінці 2014 року були реквізовані і відправлені для озброєння танкової роти полку НГУ "Азов". В 2016 році, судячи з опублікованого документу, поставки були продовжені. По всій видимості, важливим фактором стала виплата неустойки за форс-мажорними обставинами.

Але найцікавішим пунктом стало визнання поставки великої партії (108 машин), відновлених із зберігання Миколаївським тепловозоремонтным заводом броньовиків БРДМ-2 в ОАЕ. Повідомлення та фото з Миколаєва в мережі фігурували вже давно, однак замовник був до сьогоднішнього дня невідомий.

З цим контрактом не все гладко. Природно, що він був укладений не вчора - все-таки відновлення 108 машин із зберігання цього дуже непроста справа. Проте примітно, що такі досить застарілі машини призначаються явно не для еміратської армії, яка озброєна сучасним західним і російським зброєю. Зате ОАЕ підтримує різноманітні мусульманські збройні формування по всьому світу, скуповуючи для них зброю радянських зразків. Таким чином, наші БРДМ-2 цілком можуть виявитися або у хуситов в Ємені (які понесли величезні втрати в легкої бронетехніки в ході громадянської війни) або в збройних формуваннях маршала Хафтара в Лівії.

На жаль, на сьогодні така практика на світовому збройовому ринку є цілком нормальним явищем - ті ж американці масово скуповують зброю радянських зразків для поставок прозахідним угрупованням у Сирії. До речі, в тій же інформації від ДСЕКУ є й інше цікаве напрямок поставок - в США були поставлені 25 ПТРК і 60 ракет до них без вказівки типу. Враховуючи те, що американцям вистачає і своєї зброї, є велика частка ймовірності, що ці комплекси теж поїхали явно не на американський континент.

Ці всі факти в черговий раз викликали дискусії в ЗМІ про те, чи варто Україні, фактично перебуває в стані війни, продовжувати поставки зброї за кордон.

Але при огульне звинувачення влади у розпродажі зброї в той момент, коли в країні війна, є кілька принципових моментів. Насамперед, варто враховувати, що є контракти, укладені до початку війни, виконувати які просто необхідно як з-за втрати ринку, так і з-за величезних неустойок, які доведеться виплачувати через міжнародний суд.

По-друге, навіть постачання тієї зброї, яка йде на експорт не сильно допоможе нашій армії на Донбасі. Спробую пояснити свою думку. Треба чітко розуміти, що держава Україна у єдиного на сьогоднішній день постачальника зброї - "Укроборонпрому" - озброєння не отримує безкоштовно, а купує. І всі ми знаємо, які кошти виділяються на оборонні потреби - хоч вони на папері і виглядають величезними, але велика їх частина - це виплати особовому складу і паливо. На закупівлю озброєнь йде не більше ніж 20% (а якщо якісь "зайві" гроші і з'являються в бюджеті, то вони розподіляються в "ручному" режимі під конкретні проекти). А новітня зброя коштує досить недешево. Тому з такими грошима, як у нас залишається тільки бюджетний варіант продовження термінів експлуатації або модернізація існуючих зразків.

Про масове насиченні армії новими зразками мова може йти тільки після того, як армія буде повністю забезпечена всім необхідним навіть старого зразка на всі 100%.

Мені, звичайно, як і багатьом, хочеться, щоб у нас в армії було все найкраще і саме нове, але потрібно жити в реальності і розуміти, що так не буває. Нова сучасна армія - це в нашому випадку десятиліття реформування, не менше. Хоча варто зазначити, що ми рухаємося і так досить непоганими темпами, які залежать тільки від загального стану економіки.