Від гріха подалі. Коли почнеться війна за округ Костянтинівського
Українські народні обранці нечасто добровільно відмовляється від мандата. Депутатство, як відомо, штука дуже корисна, тут тобі і недоторканність, навколо якої останнім часом зламано багато списів, і широкі можливості як в політиці, так і в бізнесі. При цьому народний депутат, як показує практика, зовсім необов'язково ходити в парламент, не кажучи вже про кропіткої законотворчої діяльності. Так що відмови від депутатства — випадки в українській політиці поодинокі, якщо мова не йде про перехід в уряд чи інші органи виконавчої влади. Тому кожен випадок зречення від мандату привертає особливу увагу.
У нинішньому скликанні Верховної Ради до недавнього часу було всього чотири відмовника: Андрій Мірошник з "Самопомочі", якого застукали в Раді за покупкою туру на Мальдіви, що викликало скандал; Микола Мартиненко з "Народного фронту", який пішов з парламенту під тиском кримінального розслідування; співачка з Радикальної партії Злата Огневич, яка пішла, щоб звільнити місце для політично більш корисного кандидата Тетяни Юзькевич; Дмитро Шлемко з "Батьківщини", який пішов з парламенту, щоб пропустити туди Валерія Дубіля.
І ось у ВР намітився ще один відмовник. Ним став київський бізнесмен, представник "Народного фронту" В'ячеслав Костянтинівський. У четвер, 13 липня, в передостанній день перед парламентськими канікулами, він написав заяву про складання депутатських повноважень. Своє рішення він пояснив тим, що три роки в Раді стали для нього "самими похмурими в життя", мовляв, "не було часу на бізнес", але доводилося рано вставати, проводити багато годин, сидячи на місці і читаючи купу паперів", а замість занять спортом він став палити. Але найголовніше, як зазначив Костянтинівський, що народний депутат сьогодні — це "ворог народу", а він цього терпіти не хоче і сенсу в цьому не бачить.
Насправді рішення Костянтинівського піти з парламенту цілком зрозуміле і, судячи з усього, багато в чому випливає з вибухнула нещодавно епопеї зі зняттям недоторканності з нардепів і залученням їх до кримінальної відповідальності. Костянтинівський, до речі, теж був фігурантом однієї з подібних скандалів. У лютому на підставі аналізу електронної декларації його звинувачували в несплаті 60 млн грн податків, однак тоді питання уладился без кримінальних справ і зняття недоторканності. Та й взагалі, за Костянтинівським тягнеться довгий шлейф різного роду скандалів, починаючи з історії "діамантових прокурорів", де він виступав як свідок звинувачення, і закінчуючи старими історіями зі звинуваченнями у кримінальних діяннях в далекі 90-е.
Костянтинівський на відміну від більшості колег, в першу чергу бізнесмен і лише потім політик, а знаходитися зараз в парламенті — це зайвий раз привертати до себе увагу, в тому числі і правоохоронців. Так що В'ячеслав Леонідович цілком резонно розсудив, що краще самому піти від гріха подалі в тінь, ніж дочекатися нових претензій правоохоронців, і не стати, не дай бог, сакральною жертвою в боротьбі з корупцією.
Але в цій історії найцікавіше не стільки догляд Костянтинівського, скільки те, хто зможе прийти йому на заміну. Справа ця не швидка, спочатку Рада повинна схвалити додавання Костянтинівським мандата, а це може статися вже на наступній сесії восени. Потім повинні бути призначені довибори на київському виборчому окрузі №220, який після відставки Костянтинівського залишається безгосподарчим. Тут варіанти розвитку подій можуть бути самими різними, і далеко не факт, що взагалі відбудуться довибори.
По-перше, проведення довиборів можуть ускладнити проблеми з Центрвиборчкомом, термін повноважень більшості членів якого давно закінчився, а нових ніяк не можуть призначити з-за політичних протиріч. Ця ситуація з ЦВК може серйозно відтягнути терміни перевиборів у окрузі, причому настільки, що проводити їх буде взагалі не дуже доцільно, адже в 2019 р. мають відбутися чергові вибори.
По-друге, навіть якщо вибори будуть призначені, вкрай важко припустити, хто зможе пройти до парламенту по цьому округу. "Свого" кандидата, який давно і успішно працює в цьому окрузі немає, а "чужого" перемогу ніхто не гарантує. Тим більше столичні округи (до 220-ї входять Поділ, Виноградар та Куренівка) куди складніше для кандидатів, ніж провінційні. Тут і виборець поискушеннее, і гречки потрібно побільше.
Перший, хто спливає в пам'яті в якості можливого кандидата на довибори по 220-му окрузі, — це журналіст Дмитро Гордон, який балотувався в 2014-му як самовисуванець і програв Констановскому 6 тис. голосів. Тим не менш Гордон залишається медійної впізнаваною персоною і може спробувати увійти в парламент з другої спроби.
Ще один можливий кандидат на округ Костянтинівського — одіозний бізнесмен і екс-нардеп від Партії регіонів Вадим Столар, якого останнім часом пов'язують з Віталієм Кличком і який на виборах 2014-го програв на 217-му окрузі командира "Азова" Андрію Білецькому.
Зрозуміло, цими двома перелік потенційних кандидатів не обмежується. Вони поки найбільш помітні претенденти, проте ні вони, і ніхто інший поки не можуть бути впевнені у перемозі на окрузі. Так що, швидше за все, поспішати з призначенням перевиборів ніхто не буде, і чим довше будуть зволікати з призначенням виборів, тим менше буде доцільність їх проведення взагалі.
