Війна за мирний атом. Кому знадобилося звільняти "вічного" президента "Енергоатому"

Кабмін звільнив президента "Енергоатома" Юрія Недашковського, тепер ніщо не заважає нової влади отримати повний контроль над українським атомпромом
Фото: УНІАН

Біля керма при всіх владах

З ініціативою про звільнення президента "Енергоатому" вийшов на уряд міністр енергетики та захисту навколишнього середовища Олексій Оржель, що пізніше підтвердив і прем'єр-міністр Олексій Гончарук.

Юрій Недашковський вперше очолив державну монополію "Енергоатом", яка керує всіма українськими АЕС, ще в 2000 р., пересів у крісло керівника з посади директора ХАЕС, пропрацювавши свій перший термін три роки - до початку 2002-го.

Згодом Недашковський ще двічі очолював держкомпанію - у 2005 році, коли український уряд формувався з членів "Нашої України" і БЮТ, і в 2008-му, коли Юлія Тимошенко очолила Кабмін вдруге. Недашковський встиг попрацювати на посаді керівника "Енергоатома" і після приходу до влади Віктора Януковича - він був звільнений тільки в 2012 р. В березні 2014 р., після втечі Віктора Януковича і призначення прем'єром Арсенія Яценюка, Недашковський очолив компанію в четвертий раз.

У Міненерго не раз лунали твердження, що Недашковський є єдиною людиною, який може вести переговори з Росією щодо постачання ядерного палива, від якого, в свою чергу, залежить робота українських АЕС. Крім того, у свою бутність главою компанії він курирував спільні з Росією проекти з добудови двох енергоблоків ХАЕС, яку колись очолював, а також спільний українсько-російський проект з будівництва заводу ядерного палива та створення сховища ядерних відходів у Чорнобильській зоні. Словом, фахівець дуже високого класу, і звільнення саме зараз відбулося явно неспроста.

Хто скинув "титану"?

Примітно, що на питання про те, чи не вплине звільнення Недашковського на імпорт ядерного палива, Гончарук відповів: "Мені невідомо, щоб подібне рішення вплинуло на структуру імпорту. Ми зараз звільняємо десятками людей, які працювали в попередні роки. У більшості випадків причина звільнення - некомпетентність або корумпованість людини".

Виходячи зі слів прем'єра, можна сказати, що звільненого функціонера "Енергоатому" спробують уявити як корумповану особистість, адже його профпридатність жодного разу не викликала сумнівів ні у однієї влади за майже 20 років, під час яких він кілька разів очолював держмонополію. Насправді причин звільнення Недашковського може бути кілька.

По-перше, викинути з крісла голову атомної галузі могла частина оточення президента, пов'язана з Ігорем Коломойським. Як відомо, люди олігарха вже встановили контроль над державним "Центренерго" і поглядають у бік інших держактивів в енергетиці. Отримавши контроль над "Укргідроенерго" та "Енергоатом", Коломойському вдасться конкурувати з власником більшої частини української теплогенерації Рінатом Ахметовим на зовсім нових, дуже вигідних для себе умовах.

По-друге, звільнення може свідчити про те, що Зеленського і Ко в "Енергоатомі" потрібен згідливий людина, яка буде "правильно" поводитися з росіянами, зовсім не бажають повністю втратити зв'язку з української "атомкой".

Нагадаємо, що росіяни до цих пір поставляють на українські АЕС більш половини тепловиділяючих збірок, а до війни країни впритул наблизилися до проекту підписання двосторонньої угоди про добудову двох блоків на ХАЕС. Незважаючи на репутацію людини, що вміє домовлятися з росіянами, Недашковський жорстко відстоював українські інтереси, що зараз може бути не зовсім зручно для нової влади. Знову ж таки він протестував проти імпорту електроенергії з Росії, як наносить шкоду української генерації, в тому числі атомпрому, на що ніяк не хотіли звертати увагу у Зеленського. Кому потрібен такий "фрондер" в тилу, особливо перед підготовку нормандської зустріччю, до якої залишилися лічені дні?

По-третє, свої інтереси в "Енергоатомі" можуть мати посилилися зараз соросята, представниками яких прийнято вважати Оржеля і Гончарука. Великі міжнародні корпорації, пов'язані з Соросом, давно виявляли інтерес до можливої купівлі українських АЕС, і чутки про можливу приватизацію "Енергоатому" ходили вже не один раз. Зараз, маючи таких лобістів у новій владі, зацікавлені європейці можуть спробувати "дотиснути" її, вмонтувавши приватизацію "Енергоатому" в загальні плани продажу держвласності, боротьби з корупцією та підвищення ефективності роботи української економіки. На тлі таких грандіозних планів боязкі голоси про те, що не варто різати курку, яка несе золоті яйця, можуть бути повністю проігноровані.

Який саме з трьох вищенаведених варіантів виявиться ближче всього до реальності - можна буде сказати, лише дізнавшись, хто сяде у крісло глави "Енергоатому" замість Недашковського, і прослідкувавши за його першими кроками на чолі енергомонополіста.