Бранці по обміну. Чому сидіти в українській тюрмі краще, ніж бути "героєм Новоросії"
Цю інформацію підтвердили два неназваних джерела в мінській контактної групи, а також два співрозмовника видання в російських дипломатичних колах. За повідомленням "Известий", остаточні списки будуть затверджені 20 грудня, в день, на який призначено останнє в 2017 р. засідання контактної групи в Мінську. Хоча ще 5 грудня спецпредставник ОБСЄ в Тристоронньої контактної групи по Донбасу Мартін Сайдик розповідав, що сторони поки не визначилися з остаточною датою обміну утримуваних осіб". Мова йде про 306 осіб, що утримуються в українських тюрмах, і 74 полонених українських громадян, утримуваних на окупованих територіях Донецької і Луганської областей.
Однак 306 осіб, видачі яких вимагає сторона бойовиків, 30 відмовляються повертатися в окуповані Донецьк і Луганськ. Про це нещодавно розповів журналістам другий президент України Леонід Кучма, додавши, що це заважає української делегації в Мінську домовитися з протилежною стороною. "Тому що вони не хочуть". Бойовики відмовляються вірити, що частина їх "бойових товаришів" воліла залишитися під владою "хунти". А як же "російський рай"? Як же портрет лідера гордої бандитської "республіки", який не вміщається в екран? А як же розповіді пропагандистів, які запевняють, що в окупації жити стало краще, стало веселіше?
Бойовики теж могли включити у списки випадкових людей для того, щоб зірвати домовленості. А чому б і ні? Тим, хто називає себе "керівництвом республік", будь врегулювання, нехай і за російським сценарієм, невигідно. Навіть якщо Москві вдасться зімітувати повернення східних регіонів у правове поле України при збереженні фактичного російського контролю над ними, це не змінить долі сотень і тисяч найманців і маріонеток. Їх особисто попросять на вихід — у Підмосков'ї. А там і до кафе "Вітерець" недалеко.
Маніпуляція списками — це давній спосіб зірвати обмін. Перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко розповідала, як переговори неодноразово заходили у глухий кут тільки тому, що в списках бойовиків були люди, яких у нас просто не було. То клікухи якісь без імен і прізвищ. Ті, кого вже обмінювали і кого російські маріонетки приймалися вимагати до обміну ще раз, прекрасно знаючи, що цих людей у нас немає і бути не може. І все ж не можна виключати, що в цей раз ситуація діаметрально протилежна.
Для того щоб усвідомити, що відбувається, варто розібратися, що ж таке газета "Известия", яка попереду планети всієї відрапортувала про те, що обмін відбудеться, і навіть назвала дату. Після того як друкований орган Центрального комітету Комуністичної партії СРСР — газета "Правда", наказала довго жити, офіційну брехню в Російській Федерації було доручено нести в маси саме "Известиям". Це видання можна сміливо назвати "Гібридної правдою" путінського режиму. Коли таке видання пише про обмін, посилаючись не на один, а на два неназваних джерела, підкріпивши їх для більшої вірності "думкою" двох представників дипломатичних кіл, — це сигнал з Кремля. Після того, як три роки російське керівництво отнекивалось від питання обміну полоненими, розповідаючи, що "нас там немає", — це серйозний крок вперед. Роль "непричетного спостерігача" Путіну не вдалася. Санкції не зняті, російських спікерів тільки що не б'ють на міжнародних майданчиках, перекласти відповідальність за те, що відбувається на сході України Захарченка та Теслярської не виходить. Тому він вирішив змінити тактику. Глава держави-агресора вирішив прикинутися "миротворцем", заклопотаним долями заручників. І тут сталося те, що сталося. Поки президент РФ, погоджуючись на обмін, намагається показати, що виступає за дипломатичне, мирне вирішення проблем окупованих територій Донбасу, заявлені до обміну прихильники "русского мира" голосують ногами. У сенсі відмовляються повертатися, ніж дають зрозуміти, що українські в'язниці краще "російського раю".
Причин у такого несподіваного рішення може бути багато. Але основна — правова. Перебувати під слідством у правовій системі набагато безпечніше, ніж опинитися в сірій безправною зоні. Справжній "герой Новоросії" — це мертвий "герой". Соціальний ліфт Мотороли або кондиціонер Гіві додали сивин тим, хто прагнув за рахунок збройного конфлікту збагатитися. Те, про що ми з вами тільки здогадуємося про міжвидової боротьби павуків у банці, ці діячі знають на власному досвіді. Скільки з тих, кого бойовики представили до обміну, тісно пов'язані з вже ліквідованими групами? Перша причина небажання повертатися — це страх за своє життя. Друга — соціальна. Україна, як будь-яка сучасна держава, дає можливості для легального заробітку та елементарної соціального захисту. А ким працювати на окупованих територіях? "Ополченцем"? Багато з тих, хто підтримав "російську весну" в 2014 р., керувалися страхами і пропагандистської істерією. Сьогодні, коли вони усвідомили реальність, на власній шкірі відчули всі ті радості", які їм несе російський окупант, вони не готові повертатися.
"До людей, у бажанні яких залишитися в Україні сумніваються на Донбасі, українська сторона пропонує відправити незалежних експертів, щоб ті підтвердили їх наміри. Це правильний і розумний хід", — наводять "Известия" слова одного з своїх неназваних співрозмовників. Росія сьогодні зацікавлена в обміні більше, ніж Україна. Саме Москва пропонує врегулювати питання з "відмовниками", розуміючи, що цю проблему необхідно вирішити якомога швидше. Те, що люди, що знаходяться в списках бойовиків, вибирають для життя Україну, — це найпотужніший удар по російській пропаганді. Це вирок "російського світу", в якому і жити і вмерти за який ганебно.
Але головне, що сталося — це вирок особисто Путіну. Це удар по його репутації. Оголошений Путіним обмін може зірватися, тому що ті, чиї прізвища значаться в обох списках, хотіли б опинитися на території вільної України. Правда, цікаво?
