Полонені українські моряки і синдром Харківських угод
Абсурдність цієї тези не піддається логіці, але про нього на повному серйозі говорить маса освічених людей, пише Depo.ua.
Дехто договорився навіть до того, що звільнення Савченка — це якийсь аванс для майбутнього звільнення моряків.
Давайте розберемося з тим, наскільки реалістично, що на першому ж етапі правління нового президента можливий обмін полоненими і взагалі серйозна зміна формату військових дій. Так от, ключове питання, на який всі наші експерти не хочуть давати відповідь: навіщо Путіну змінюватися полоненими?
Логіка Путіна є такою ж, як і чотири роки тому, — Україна повинна сісти за стіл переговорів з так званими ЛНР і ДНР і про все домовлятися. Точніше, повинні домовитися про початок створення федеральної держави Україна, а потім вже будуть говорити про полонених.
І також варто відзначити, що є кардинальна відмінність між моряками і тими, хто перебуває у полоні на Донбасі. Досі серед російських політв'язнів (тих, хто перебуває на території РФ і в окупованому Криму) були звільнені лише кілька людей. Перша — Надія Савченко, яка, судячи з її дій, стала вірною соратницею Медведчука. Крім неї, свободу отримали кілька лідерів Меджлісу. Останні були звільнені у рамках багатосторонніх переговорів, і ключову роль тут зіграв лідер Туреччини Ердоган.
Більш того, наші моряки можуть бути звільнені тільки в обмін на відмову України від міжнародних позовів до РФ стосовно статусу Криму і територіальних вод України. Ніякі інші умови для росіян не будуть істотними в цьому питанні. Відмова ж від цих позовів по суті призведе до різкого ослаблення держави в міжнародних судах щодо окупації Криму.
І тут ми підходимо до найважливішого питання. Дійсно, у багатьох може бути бажання на хвилю піару запропонувати прості рішення, які дійсно можуть призвести до швидких і гарним рішенням.
Але я хотів би нагадати історію далекого 2010 р., коли були прийняті так звані Харківські угоди, які дозволили продовжити перебування Чорноморського флоту в Севастополі. Тоді ж маса керівників МЗС з радісними усмішками говорили мені, що це велика перемога України. Їх логіка була до нестями примітивною і зводилися до одного: "Ми дали Путіну те, що він хоче, а він нас підтримає". До чого це призвело в 2014 р., всі вже знають.
Зараз росіяни діють за тією ж логікою і говорять про те, що треба трошки відкотитися назад і все у нас буде спокійно і радісно. Про те, що через кілька місяців такі прості рішення призведуть до погіршення ситуації, можна і не говорити.
На жаль, популізм, в якому ми живемо багато років, призводить до примітивізму. А примітивізм, в свою чергу, призводить або до агресії або до бажання здатися. І ця розтяжка є вибухонебезпечною для всіх нас.