За конспектами Курченко. Чому Саакашвілі втік від свого "Смольного"

Весь недільний спектакль зі штурмом Жовтневого палацу продемонстрував те, що всім і так давно і достеменно відомо, - всяка спроба двічі увійти в одну і ту ж річку гарантовано перетворюється у фарс
Фото: УНІАН

Останній "марш за імпічмент", організований підслідним апатридом Михеилом Саакашвілі і його політичними соратниками, призвів до того, чого не могло не статися - спробі штурму одного з будинків у центрі столиці.

І тут ніяк не можна звільнитися від думки, що "МихоМайдан" організовується за "конспектами Курченко", того самого олігарха часів Януковича, у зв'язках з яким Генпрокуратура цілком офіційно звинувачує Саакашвілі. Правдиві "плівки Луценка" або, як стверджує Саакашвілі, всього лише грубо состряпанная ГПУ фальшивка, але питання організації якогось "спецефекту" у формі захоплення якого-небудь будинку в столиці проходить по них червоною ниткою. Причому на плівках нібито "людина Курченко" явно дає зрозуміти нібито "правій руці Саакашвілі Севериону Дангадзе", що без захоплень будівель особливого сенсу фінансово вкладатися в організацію протестів просто немає.

Крім того, спроби штурму хоч чого-небудь явно вимагала від Саакашвілі загальна логіка революційного процесу. Логіка ця вимагає, щоб інтерес вперто не бажають "вставати" киян постійно чимось підігрівався. Деякий час з цією функцією справлялася сама влада, підсовуючи Саакашвілі то звинувачення, то затримання, то суд. Тепер же, коли правоохоронці явно зменшили свій натиск, "фішку" потрібно було організовувати вже самому Саакашвілі, і нічого креативніше, ніж кинутися на штурм концертного залу в "штабі революції" так і не придумали.

Тут потрібно відзначити, що Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок Києва (за додекоммунизационной звичкою все ще званий в народі Жовтневим палацом), виявився вкрай зручною метою для "михомайдановцев". Це досить велика будівля, що знаходиться на серйозній височини (що ускладнює штурм з боку правоохоронців) у самому центрі столиці, при цьому воно не адміністративний, а значить, всі можливі звинувачення у спробі державного перевороту" будуть неспроможні. Та й серйозної державної охорони в будівлі не повинно було бути.

Щоправда, минуле Жовтневого палацу навівало досить суперечливі революційні асоціації. Як відомо, у цьому будинку в часи Російської імперії розташовувався Інститут благородних дівиць, як, власне, і в петроградському "Смольному", де, як відомо, свій штаб у 1917-му мали більшовики на чолі з Леніним. Загалом, напрошуються асоціації цілком революційні, але не надто приємні.

Правда, всю цю революційну романтику зіпсувало кілька обставин. По-перше, Жовтневий палац, незважаючи на марші саакашвилианцев, жив своїм буденним концертно-культурним життям і, в зв'язку з новорічними святами, ця життя була особливо інтенсивною. Якраз у той час, коли "михомайдановцы" кинулися вибивати двері свого майбутнього "Смольного", там проходив джазовий концерт, яким насолоджувалися нічого не підозрюючи меломани, в тому числі і діти. По-друге, в будівлі виявилося досить багато правоохоронців, які і вступили з нападниками в силове протистояння із застосуванням їдкого газу (щоправда, хто саме - правоохоронці чи мітингувальники використовували газ так і залишилося незрозуміло). Коли ж до Саакашвілі дійшла інформація, що в палаці діти, а силовики отримали наказ їх захищати, той був змушений відкликати своїх "штурмовиків" і спішно ретируватися на вихідні позиції.

При цьому Саакашвілі тут же публічно отримав "по шапці" від британського та канадського, а дещо пізніше і від американського посольств. Мовляв, штурм концертного залу - це явний революційний перебір і зловживання правом на мирний протест. Та й київська громадськість таке революційне завзяття явно не оцінила.

І ось тут почалося найцікавіше, як справжній вождь революції Саакашвілі, який особисто закликав людей йти в Жовтневий палац, почав перекладати відповідальність за подію на своїх революційних соратників. Мовляв, все, що сталося - провокація "бариг", ніхто нічого штурмувати не збирався, просто нардеп і соратник Саакашвілі від "Самопомочі" Єгор Соболєв повідомив, що революціонерам у палаці приготували кілька кімнат в оренду для штабу і непогано було б туди заскочити і влаштуватися по дорозі до Верховної Ради, а коли натовп підійшла до будинку, виявилося, що там уже чекала засідка з нацгвардейцев, і тільки завдяки прозорливості Саакашвілі, який став відводити людей, не сталося кровопролиття.

Соболєв теж не залишився в боргу, відповівши Саакашвілі, натякнувши останньому, що той бовдур. Мовляв, непогано було б, перш ніж закликати людей зі сцени, подумати "куди ти їх кличеш" і не пускати на сцену "перевертнів", які "захоплюють сцену" їх майдану. І хоча до прямого конфлікту між "вождями революції" справа поки не дійшла, але стосунки у них явно загострилися.

Загалом, невдала, непродумана і невиправдана спроба влаштувати "феєрверк" на "МихоМайдане" на тлі загальної хаотичності протесту і відсутності чітких цілей і загальної стратегії обернулася для Саакашвілі фрагментацією протесту як організаційної, так і ідеологічної. Адже поки Соболєв обмінюється з Саакашвілі колкостями, представник парламентської групи "антикорупціонерів" Мустафа Найєм вже безпосередньо критикує грузинського апатрида за "дріб'язковість і безглуздість дій".

Крім того, особливо безглуздо виглядає спроба штурму Жовтневого палацу на тлі "плівок Курченко". Як би Саакашвілі не ставився до цих плівках, та будь вони хоч сто разів підробкою, здійснювати на практиці все те, про що говорять фігурантів записів, в той час як щодо тебе йде розслідування, а ці плівки є головний доказ - це, якщо і не щиросерде визнання, то як мінімум додатковий аргумент на користь обвинувачення. Але в революційному запалі Саакашвілі це чомусь не зупинило.

Тим часом Міхеїл Николозович продовжує у властивій йому манері кидатися з непримиренно революційної крайності в миролюбно-угодовську, ніж тільки сприяє нівеляції всього протесту. Ще до штурму Жовтневого палацу він, то заявляє про готовність на компроміс з владою і на якісь переговори, то готовий пожертвувати життям, щоб "зупинити диктатуру", закликає "Київ вставати", стверджує, що "новий Майдан Україні категорично не потрібен". Ну, а на наступний день після фарсу з захопленням Жовтневого палацу Саакашвілі добровільно і нібито миролюбно з'явився на допит в ГПУ, правда, тут же зірвався на образи на адресу прокурорів, до кабінету в підсумку так і не дійшов, а сам зірвав допит.

Як бачимо, Міхеїл Николозович, незважаючи на всі проколи, наполегливо продовжує діяти непослідовно і алогічно. А новорічні свята тим часом невпинно наближаються. У цьому зв'язку вкрай цікаво буде подивитися, скільки палких революціонерів залишиться в наметах під Радою вранці 1 січня 2018-го.