По дорозі Польщі та Болгарії. Чим українським ВВС замінити радянські "літаючі труни"
Країни, які тільки відносно недавно вийшли з-під радянського впливу, стали прискореними темпами переходити на більш ефективні зразки зброї західного виробництва.
І одним з найважливіших напрямів стала модернізація повітряних сил. Першими виступили поляки, які після непростого конкурсу, в якому брали участь французький Mirage 2000-5, шведський JAS-39C/D Gripen і американський F-16 Block 52+, прийняли рішення придбати 48 літаків F-16C/D Block 52. Вони ж першими серед молодих європейців хочуть отримати і самі сучасні винищувачі п'ятого покоління Lockheed Martin F-35А Joint Strike Fighter. Так, буквально 16 травня міністерство національної оборони Польщі висловило намір отримати першу ескадрилью цих винищувачів (16 літаків) до 2026 р., а другу ескадрилью (решта 16 літаків) — незабаром після 2026 р.
Винищувачі F-35A повинні замінити у ВПС Польщі експлуатуються в даний час бойові літаки радянського виробництва 1980-х років: винищувачі Міг-29 (фактично в строю 21 літак) і винищувачі-бомбардувальники Су-22М4 (26 літаків). Закупівля F-35A буде здійснена по лінії американської програми міжурядових іноземних військових продажів Foreign Military Sales (FMS). Польські ЗМІ оцінюють вартість можливої програми закупівлі 32 літаків F-35A як мінімум в 20 млрд злотих ($5,27 млрд).
Румунія в 2016-2017 рр .. отримала партію з 12 модернізованих F-16MLU зі складу ВПС Португалії. Причому і тут міністр оборони Румунії вже оголосив про те, що перспективна завдання, що стоїть перед країною, — це придбання тих самих винищувачів F-35 Joint Strike Fighter, які можуть замінити F-16 ВПС країни приблизно через 20 років.
Угорщина, Чехія і Хорватія вибрали в якості основного інший винищувач такого ж класу — шведський JAS 39 Gripen.
І ось буквально вчора відбулася ще одна важлива подія — Держдепартамент США схвалив угоду з продажу Болгарії восьми літаків F-16 C/D Block 70/72 і супутнього обладнання на суму $1,673 млрд.
Таким чином, можна говорити про те, що з отриманням цих універсальних літаків підійде до кінця історія як фронтових винищувачів Міг-29, так і штурмовиків Су-25. З підтриманням льотної придатності обох типів у Софії була тільки головний біль.
Так, у листопаді 2018 р. 558-м авіаційним ремонтним заводом в Барановичах (Білорусь) був підписаний контракт на капітальний ремонт 14 літаків Су-25 ВПС Болгарії. Вартість контракту склала $85,5 млн. Проте перекладені з Болгарії гроші просто не дійшли до Білорусі. Виявилося, що Мінськ знаходиться під ембарго, а банкіри дуже педантичні в питаннях, пов'язаних з санкціями та обмеженнями.
У цьому зв'язку в черговий раз постає питання про модернізацію парку українських Повітряних сил. Адже вже не тільки військовим очевидно, що, по-перше, радянські машини типу Міг-29 або Су-25 доживають буквально останні роки. А експлуатація тих апаратів, які мають достатній запас міцності (як то: Су-24 та Су-27), такого, визнаємо, відверто небагатого державі, як наша країна, просто не по кишені. Та й вони не універсальні, а заточені під виконання досить вузьких завдань.
А наші Повітряні сили в ідеалі повинні бути компактними, як можна більш універсальними. І найголовніше — набагато ближче до стандартів НАТО, ніж зараз.
І ще, виробляти (або, вірніше, навіть просто збирати по ліцензії) бойові літаки більше, ніж, наприклад, L-39 "Альбатрос" або J-15/Як-130, наша авіаційна промисловість просто не в змозі.
А отже, залишається тільки один шлях, яким уже пройшли наші сусіди. І вибір дешевого і щодо сучасного літака на ринку невеликий — це все той же F-16 або "Грипен". Причому потреби в них при умові, що ще якийсь час будемо модернізувати пару-трійку радянських зразків, відносно невеликі. Навряд чи їх буде потрібно більш ніж 36 одиниць.
Тим часом, поки будуть служити радянські зразки, варто дивитися у бік винищувача Lockheed Martin F-35 Joint Strike Fighter. Ці літаки цілком можуть скласти основу Повітряних сил України років через 15-20.
Тому, як бачиться, вже зараз, не чекаючи, поки наші літаки остаточно будуть визнані нелетнопригодными і льотчики просто відмовлятимуться сідати в "літаючі труни", варто почати хоча б підготовчий етап. Спробувати хоча б прописати в державному бюджеті на найближчі 5-10 років асигнування на оновлення літакового парку. І поступово переходити на стандарти НАТО. Спочатку в підготовці льотчиків, потім, наприклад, в обладнанні нових аеродромів аэронавигационным обладнанням західних стандартів. Адже замість цього ми досі намагаємося якимось чином модернізувати радянську систему підготовки льотно-технічного складу, так і не запустили масово програму відправки курсантів у західні льотні школи, як це практикують країни — союзники США і НАТО.
Немає чіткого розуміння завдань і місця Повітряних сил в загальній системі обороноздатності держави не тільки у політичного керівництва, але й у військових. Судячи по доступним автору джерел у військовому середовищі, немає серйозної дискусії про те, які саме літаки нам потрібні і скільки. А адже існує ціла система військових установ, які повинні займатися саме такими концептуальними питаннями.
Звичайно, є розуміння, що це пов'язано насамперед з недостатнім фінансуванням армії, якого нині вистачає тільки на підтримку боєздатності угруповання на Донбасі та оплати найбільш критичних для обороноздатності проектів типу ракетної програми. Однак війна рано чи пізно закінчиться, і тоді можна буде говорити і про модернізації Повітряних сил. Але до цього моменту має бути все готово — як мінімум теоретичне обґрунтування тих чи інших подальших кроків.