За заповітами Карнегі. Навіщо Гриценко заводить дружбу з МВС

В останні дні кандидат у президенти Анатолій Гриценко настільки доброзичливий у своїй риториці до міністра внутрішніх справ Арсену Авакову, що впору говорити про якомусь політичному альянсі між ними
Фото: УНІАН

У минулу неділю, виступаючи в ефірі одного з телеканалів, Анатолій Степанович заговорив про "протистоянні СБУ і МВС", який "заклав особисто президент". Мовляв, СБУ активно втручається у виборчий процес, влаштовує стеження і провокації проти опозиційних кандидатів і не дає Нацполиции якісно розслідувати такі провокації. У всьому цьому не було б нічого принципово нового - Гриценко вже давно і методично сипле подібними звинуваченнями на адресу Порошенка і СБУ, якби не підкреслено шанобливе згадка про Нацполиции. Мовляв, поліція супроводжує Гриценко як кандидата, щоб запобігати конфліктам, а СБУ робить теж саме, але щоб шпигувати і влаштовувати провокації. При цьому поліція намагається протидіяти цим провокаціям з боку СБУ і розслідувати, але їм не дають цього робити СБУ і Генпрокуратура - силові структури, підпорядковані президенту. Таким чином, Анатолій Степанович як би говорить, що МВС - це, по суті, єдина чесна і порядна силова структура в країні, що повинно бути дуже приємно почути Авакову, який на цих виборах позиціонує себе в якості нейтрального чесного арбітра.

З часом Гриценко настільки розвинув свої думки про злочинну діяльність СБУ, що звинуватив спецслужбу ні багато, ні мало в підготовці здійснення теракту в Маріуполі і все заради того, щоб зірвати заплановані на 13 березня в цьому місті зустрічі Гриценко з виборцями.

Що стосується загравань Гриценко з Аваковим, то вони вже давно носять системний характер. Для повноти картини тут потрібно згадати підписання Гриценко, Тимошенко й низкою інших кандидатів у президенти "меморандуму про чесні вибори", що супроводжувалося цілком очевидними реверансами в бік глави МВС.

Більш того, в кінці січня Гриценко особисто зустрічався з міністром внутрішніх справ і навіть заявляв про досягнуті домовленості про взаємодію: "Перше - виявлення та перекриття схем скупки голосів, які вже почала організовувати владу. Друге - протидія будь-яким провокаціям і негайне інформування Національної поліції, коли хтось провокує силові дії".

Ще один нюанс, на який варто звернути увагу, - поява 22 лютого великого інтерв'ю Арсена Авакова в газеті "Дзеркало тижня", очолюваної дружиною кандидата в президенти Юлією Мостовою. З'являється подібне інтерв'ю в розпал виборчої кампанії, зрозуміло, не просто так. Таким чином Авакова як би зарахували в якийсь коло "своїх", в свою чергу Арсен Борисович у боргу не залишився і в цьому інтерв'ю був настільки неблагожелателен до Порошенка, наскільки це можливо у його ситуації.

Тут же треба підкреслити, що і з Юлією Тимошенко останнім часом у Гриценка складаються якщо не дружні, то доброзичливі відносини. Ще наприкінці минулого року Гриценко, виключаючи об'єднання на виборах, не виключав якогось співробітництва з Юлією Володимирівною. Ну а зараз Гриценко зосередився виключно на критиці діючого глави держави і особливо не згадує ні про свого конкурента Тимошенко, ні про інших кандидатів у президенти.

Щоб зрозуміти причини такої поведінки Анатолія Степановича, досить поглянути на останні результати соціологічних опитувань. І хоча цифри там можуть бути досить різні і не цілком відповідати реальним рейтингам кандидатів, якась загальна тенденція простежується досить чітко, і вона явно не на користь Гриценка. Якщо на старті виборчої кампанії "єдиний кандидат від демократичних сил" ще міг розраховувати, що в результаті власної рекламної кампанії та падіння довіри до влади на тлі маси чорного піару він ще може істотно наростити рейтинг, то сьогодні вже чітко зрозуміло, що стеля Гриценко на цих виборах - це четверте місце. Порівняно з попередніми президентськими кампаніями Гриценко це дуже непоганий результат, але він навряд чи повністю задовольнить амбіції екс-міністра оборони. І виникає резонне питання, що ж робити далі, після президентських виборів.

Схоже, Анатолій Степанович остаточно змирився з роллю "четвертого непрохідного", і зараз наполегливо намагається здаватися приємним і корисним для тих, для кого це ще можливо. У цьому контексті нинішня своєрідна "дружба" з Аваковим може виявитися вкрай корисною для Гриценка, незалежно від того, чи збереже той після виборів крісло міністра внутрішніх справ чи ні. У будь-якому випадку Арсен Борисович має досить серйозним політичним ресурсом, і навіть якщо виявиться після виборів в опозиції, то партнерство з ним може виявитися цікавим для Гриценка як у світлі майбутніх парламентських виборів, так і в світлі спільної опозиційної діяльності.

Все те ж саме можна сказати і про добрі стосунки з Тимошенко. Гриценко має всі підстави сподівається, що Юлія Володимирівна оцінить по заслугах те, що Гриценко не тільки не заважав їй під час виборчої кампанії, але і посильно допомагав, спрямовуючи всю свою енергію на критику Порошенко.

Гриценко, схоже, намагається не повторити свою помилку, допущену на минулих президентських виборах. Тоді Анатолій Степанович отримав непоганий результат у 5,4% і підсумкове четверте місце, але залишився на узбіччі політичного життя багато в чому із-за відсутності впливових союзників. Цього разу все може виявитися для Гриценка кілька більш сприятливо, якщо, звичайно, з ним знову не зіграє злий жарт його конфліктність і неуживчивість.