За заповітами Рузвельта і Яценюка. Навіщо Тимошенко вигадала новий курс для США

З початком цього літа по всій країні масово з'явилися білборди Юлії Тимошенко з написом "Новий курс України. Нові можливості для кожного". Тим самим лідер "Батьківщини" одночасно вистрілила з кількох зайців. По-перше, вона фактично першою з усіх майбутніх кандидатів у президенти почала активну інформкампанію на зовнішніх рекламних носіях з прицілом саме на президентські вибори-2019.

По-друге, публічно заявлено, що її виборча програма буде сформована не кулуарним шляхом у вузьких колах штабістів і політтехнологів, а з залученням широкої громадськості. Іншими словами, чисто технологічний розрахунок на ефект відмінного від інших фірмового ноу-хау, вперше використаного БЮТ 11 років тому з програмою "Український прорив". Ну і, по-третє, багато виборці вже змогли на власні очі побачити варіант центрального передвиборчого слогану від Тимошенко, оприлюднення якого вона також обскакала всіх своїх конкурентів.

При цьому звинуватити команду Турівській у порушенні законодавства щодо передчасності старту агітації за свого кандидата досить складно. Адже вищезгадані білборди є всього лише анонсом всеукраїнського форуму в Києві 15 червня, де, як зазначено на спеціальному сайті майбутнього заходу, експерти, спеціалісти, відповідальні лідери, представники громадянського суспільства, бізнесу, медіа і міжнародні партнери будуть спільно шукати відповіді на головні виклики сьогоднішнього дня". Тобто все, що зараз існує де-факто, — це просто чергова майданчик для великої дискусії з найбільш актуальних для України питань, на цей раз організована конкретною політичною партією — "Батьківщиною".

Втім, цілком очевидно, що основа стратегічної програми "Новий курс України" вже сформована, а київський форум 15 червня стане всього лише яскравою формою її презентації. Тоді ж Тимошенко буде хороша можливість обкатати цілий ряд власних передвиборчих меседжів: ті з них, які будуть сприйняті публікою особливо схвально, обов'язково отримають нову "путівку в життя" для тотального їх тиражування, а посили, які викликають надмірну критику, будуть, схоже, списані в утиль як нестравний для електорату.

У принципі така технологія була апробована Юлією Володимирівною ще в 2007 році, коли за схожим лекалами "всенародного обговорення" виник "Український прорив". Саме з цією програмою 12 пунктів БЮТ на позачергових парламентських виборах-2007 отримав 30,7% голосів українців, удвічі випередивши свого конкурента в "помаранчевому" сегменті — блок "Наша Україна–Народна самооборона" (підсумком НУ-НС на тих виборах було 14,1%). У результаті вдалося створити прийнятний для Тимошенко новий формат "помаранчевої" коаліції з автоматичним поверненням лідера БЮТ у прем'єрське крісло.

Варто нагадати, що на той момент іншого варіанту у політичної сили Віктора Ющенка і не було, так як перевибори відбулися саме в силу неможливості знайти їм спільну мову з Януковичем і його Партією регіонів. До речі, вже новий Кабмін затвердив "Український прорив" в якості програми діяльності уряду Тимошенко, хоча всі потуги по втіленню його в реальне життя обнулив світова фінансова криза, що прийшла в Україну восени 2008-го.

Але повернемося до так званого "Нового курсу" Тимошенко, який нібито ще потрібно затвердити на всеукраїнському форумі, хоча головні магістральні ідеї даної програми, в загальному, зрозумілі. Так, обговорення вже запрограмовано за трьома напрямами — "Новий суспільний договір", "Новий економічний курс" і "Екосистема життя людини". У першому випадку мова піде про ефективність управління країною і реального народовладдя, як створити справедливий суд, встановити громадський контроль над владою, знайти національну мету, надихаючу українців, і про інших, так би мовити, вічних питаннях.

Не менш розмито звучить і "екосистемна" тематика, але вона найбільш близька самим що ні є широким верствам населення. Адже ніхто не проти збереження Україною свого людського капіталу та подолання бідності у всіх її формах. Чи не проти дізнатися, як переформатувати освіту у відповідності з викликами сучасності, створити ефективну систему охорони здоров'я та забезпечити економічне зростання в гармонії з природою під вивіскою "зеленої революції". Тобто можна підозрювати, що даний розділ майбутньої передвиборної програми Тимошенко може постраждати від надмірної фантастики і соціальної демагогії, але без цих жанрів завжди на виборах, м'яко кажучи, складно.

Зате в суто економічній частині трохи більше конкретики. Тут, виходячи з інформації на офіційному сайті форуму про "Новому курсі", ставка буде зроблена на п'ять декларативних складових. Це економічна свобода громадян як двигун для розвитку економіки країни, справедлива податкова політика і скасування ПДВ, перехід від сировинної економіки до інноваційних технологій та індустріалізації 4.0, новий аграрний курс України і розвиток "економіки знань" (маються на увазі інноваційні кластери і українські IT). Між іншим, про "новому аграрному курсі" Тимошенко заговорила ще в березні, коли підписала з громадською організацією "Аграрний союз України" однойменний меморандум, де прописано не тільки продовження мораторію на продаж землі, але і проведення повної ревізії та інвентаризації земельного ринку. А про скасування ПДВ говорилося ще в "Українському прориві".

Нарешті, навряд чи варто вважати випадковим збігом або виключно грубим плагіатом той факт, що майбутня програма Тимошенко викликає пряму асоціацію з "Новим курсом" американського президента Франкліна Рузвельта 1930-х років, за допомогою якого, як відомо, США виходили з Великої депресії. Судячи з усього, таким звучним назвою, добре відомим саме на Заході, лідер "Батьківщини" вирішила достукатися до горезвісного "Вашингтонського обкому" на рівні зрозумілою йому символіки.

Примітно, що "плагіатити" Рузвельта Юлія Володимирівна розпочала в Україні далеко не першою. На знакових для Тимошенко на президентських виборах 2010 р. програма її соратника та конкурента Арсенія Яценюка теж називалася "Новий курс" (про що вже давно мало хто згадує, оскільки майбутній постреволюційний прем'єр запам'ятався на тих виборах хіба що невдалої рекламою в стилі "Мілітарі") і йшлося в ній про те саме — модернізації економіки, індустріалізації та соціальної справедливості. Петро Порошенко, пам'ятається, теж заїхав на Банкову з гаслом "Жити по-новому". Однак пристрасть до новизни у наших політиків виражається переважно в назвах, а не в змісті.

Тимошенко з Рузвельтом ріднить лише одне програмне назву, але розрахунок, ймовірно, в тому, що ніхто докопуватися до суті не стане, надихнувшись лише знайомої і такий улюбленої українцями формою.