Чому американці фінансують російську "зраду" в Україні

Липневий звіт Amnesty International та Human Rights Watch про "таємні в'язниці СБУ", де нібито катували затриманих, викликав серйозний резонанс у суспільстві. Тепер організації представили нову доповідь, згідно з яким частина "таємних ув'язнених" під їх тиском була випущена на свободу. У керівництві вітчизняних спецслужб наявність практики незаконного позбавлення волі підозрюваних заперечують, але попросили дати час на проведення більш ретельної перевірки і навіть запросили активістів відвідати окремі будівлі СБУ. Але, для Amnesty International та Human Rights Watch підсумки майбутньої перевірки вже не мають ніякого значення. Адже свої висновки, допомагають їм довести важливість їхньої роботи в очах грантодавців, вони вже зробили.

За версією двох організацій, в катівнях СБУ могло перебувати 16 осіб, яких багато місяців незаконно утримували і піддавали їх тортурам. За словами авторів спільного звіту Amnesty International і Human Rights Watch, ще в липні вони передали список цих осіб військового прокурора Анатолію Матіосу, після чого 12 з них були випущені на свободу. Також активісти стверджують, що записали свідчення кількох нібито звільнених з таємних в'язниць СБУ і ті стверджують, що їх пройшли у катівнях спецслужб сім кіл пекла. На користь правдивості звіту двох організацій свідчать конкретні імена людей, які готові відкрито розповідати про свої пригоди і мають намір шукати справедливості в судах. У результаті Служба безпеки України постає у світлі цього скандалу в образі другого "Торнадо", бійців якого зараз судять за підозрою у вбивствах, тортурах, вимаганні і незаконному позбавленні волі.

Зрозуміло, що оприлюднену Amnesty International та Human Rights Watch інформацію відразу ж підхопили російські ЗМІ. Мовляв, українські колеги постійно звинувачують нас у брехні, і ось, про звірства українських силовиків відкрито говорять вже західні неурядові організації. Найсумніше, що цю тему підхопили і вітчизняні журналісти, традиційно не розбираючись, де правда, а де домисли. А те, що домисли є - немає жодних сумнівів. На це вказує ряд факторів. По-перше, це позиція Amnesty International та Human Rights Watch. Судячи зі змісту звіту, представники організації не зверталися в СБУ для отримання офіційної інформації по конкретним особам, які, за їх даними, незаконно утримувалися в ув'язненні. Отже, їхні дані можуть базуватися лише на скаргах тих, кого підозрювали у зв'язках з сепаратистами. Та об'єктивної оцінки дій силовиків в цьому разі не може бути в принципі.

По-друге, СБУ оперативно відреагувала на звіт двох активістів правозахисних організацій і запропонувала спільно перевірити наявні в них відомості, але публічної реакції Amnesty International та Human Rights Watch у зв'язку з цим не послідувало. Що наводить на підозру, що для організацій важливіше сам скандал, а не встановлення об'єктивної картини. Втім, у такому підході немає нічого дивного, враховуючи, що обидві структури функціонують за рахунок грантів, що надаються, переважно, США. Їм треба показувати своїм фінансовим донорам конкретні результати роботи і доводити доцільність подальшого фінансування. А найпростіше цього можна досягти за допомогою скандалу.

У той же час, позиція Amnesty International та Human Rights Watch у поточному скандалі з СБУ навряд чи може сподобатися їхнім спонсорам, зокрема, з США. Адже головна мета, яку переслідує Держдеп в Україні, інвестуючи в розвиток неурядового сектору, полягає в пошуку та навчанні нових громадських лідерів, готових відстоювати західні стандарти, в тому числі і в роботі влади. Нічого спільного з банальної дискредитацією СБУ, до того ж базується на суб'єктивних думках, ця робота не має. Тим більше, що зараз американці надають нашій країні серйозну допомогу, в тому числі і в посиленні роботи спецслужб, що протистоять російської агресії. А, наприклад, Human Rights Watch вже і так неодноразово звинувачували в наданні неточних даних, що базуються виключно на свідченнях місцевих жителів. Серед іншого, організація піддавалася критиці за відсутність офіційної точки зору влади, в тому числі і український, у звітах про стан прав людини у тій чи іншій країні. Останній приклад - звіт про ситуацію в зоні АТО за 2014 і 2015 роки.