Чому коронавірус нічому нас не навчив?
Коронавірус у нас почався і закінчився шляхом адміністративних рішень. Він налякав масу людей, зробив мільйони людей біднішими, але пройшов мимо. Насправді ми його майже не помітили
Нас обурило те, що депутати продали маски китайцям, а не українцям. Нас особливо не зачепила історія з українським тестами, які були придатні, потім стали непридатними, а потім знову стали придатними. Нас не зачепив бардак з відкриттям метро. Ми просто всі вирішили, що живемо в паралельному світі. І цей світ - це пляж, де ми ніжимося на сонці, і єдине, що ми хочемо, так це те, щоб нас не чіпали.
Тому на мітинги "Стоп реванш" ніхто не виходить. Ми говоримо політикам: "Дайте нам насолодитися нашим ні про що не дурманням" і підтримуємо всіх тих, хто робить вигляд, що про нас думає, але не заважає нам своєю турботою.
У 2010 році ми вже переживали щось подібне. Тільки тоді це була апатія, а зараз це, на жаль "з...ізм". А з цього стану колективний вихід може стати виходом в самоізоляцію, коли кожен буде казати: я сам по собі і як-то вилізу. Це, звичайно, ілюзія, але найближчі місяці суспільство все глибше йти саме в цю самоізоляцію. Причому найгірше в цьому типі самоізоляції - це відсутність копання в собі і думок. Самоізоляція недумания - ось, що страшніше коронавірусу, якого ми не помітили.