• USD 26.5
  • EUR 31.1
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

Під приводом синергії. Що не так з відставками Хомчака і Коваля

Найнебезпечніше — у виниклих на Банковій очікуваннях, що завдяки кадровій рокіровці проблеми самі собою розсмокчуться. За цю ілюзію ми знову поплатимося втраченим часом

Руслан Хомчак, Михайло Коваль
Руслан Хомчак, Михайло Коваль / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Хвиля кадрових перестановок в силових відомствах триває. Після Служби зовнішньої розвідки (СЗР) і СБУ вона докотилася до військових.

Чому синергія — це тільки привід

Нагадаємо, 23 липня Володимир Зеленський терміново змінив главу СВР: звільнив Валерія Кондратюка і призначив замість нього Олександра Литвиненка. Потім 26 липня Зеленський перетрусив заступників Баканова в СБУ. На наступний день прийшла черга військових — Зеленський підписав відразу чотири укази.

Руслан Хомчак звільнений з посади головнокомандувача Збройних Сил України. Замість нього призначено Валерія Залужного. Михайло Коваль звільнений з посади першого заступника секретаря РНБО. Замість нього призначений Руслан Хомчак.

Таким чином, Хомчак отримав інше місце роботи. Підкреслимо, що в останні сім років, коли Україна змушена відбивати російську агресію, РНБО — дуже важливий орган. І заступники секретаря РНБО мають досить серйозний функціонал.

Генерал-полковник Михайло Коваль, якого замінив генерал-полковник Руслан Хомчак, з 25 березня по 3 липня 2014 року за рішенням Верховної Ради виконував обов'язки міністра оборони. З 3 липня 2014 року він обіймав посаду заступника, а з 17 лютого 2015 року — перший заступник секретаря РНБО. Всі опитані військові експерти підтверджують, що Коваль був, як то кажуть, "людиною на своєму місці". Фактично він був представником Міноборони і виразником інтересів військових в апараті РНБО. Він особисто відповідав за оперативну комунікацію між Міноборони і РНБО. Коли щось йшло не так, міг не змовчати і резануть правду.

А що Хомчак? Давно вже ні для кого не секрет, що у нього вкрай натягнуті відносини з міністром оборони Андрієм Тараном. Цю проблему визнав і прес-секретар Зеленського Сергій Никифоров, пояснюючи звільнення Хомчака з посади головнокомандувача ЗСУ. "Володимир Зеленський не сумнівається в патріотизмі, вірності присязі, професіоналізм Хомчака, але президент хоче бачити синергію між Міноборони і ЗСУ. Так ось, синергії, на жаль, не бачимо, бачимо, навпаки, конфлікти", — сказав він.

Реклама на dsnews.ua

Отже, якщо вірити Никифорову, то Зеленський позбувся конфліктів між Міноборони і ЗСУ, щоб створити проблеми у відносинах між Міноборони і апаратом РНБО. А вони будуть неминучі, оскільки особиста неприязнь між Тараном і Хомчаком нікуди не поділася.

Або ж все-таки слід визнати, що відсутність синергії — це тільки привід. А реальна причина інша.

Посилення Єрмака і Машовця

Замість Хомчака призначений генерал-майор Валерій Залужний, який з грудня 2019 р. командував оперативним командуванням "Північ". Від військових про нього можна почути найвищі відгуки. І ніхто не сумнівається в тому, що він гідний займати пост головнокомандувача ЗСУ.

Питання в іншому: які завдання перед ним ставить верховний головнокомандувач Володимир Зеленський. А ось які: побудувати хороші відносини з Тараном. "Від того, як побудовані відносини між керівниками, залежить виконання багатьох завдань — від підготовки державного оборонного замовлення до конкретної роботи з нашими військовими на передовій, їх забезпечення. Очікую від керівництва Міністерства оборони та Збройних Сил якісної взаємодії та чіткого визначення перспектив для кожного українського військового — як на професійному, так і на соціальному рівні", — зазначив Зеленський, коментуючи свої кадрові рішення.

Взагалі-то Міноборони — це обслуговуючий орган для ЗСУ. Генштаб повинен планувати діяльність ВСУ, а Міноборони — забезпечувати її необхідними матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами. Тому, якщо вже хтось повинен до когось пристосовуватися, то — Міноборони до ВСУ, а не ВСУ до Міноборони.

Більш того, під самим Тараном зараз хитається крісло. 21 липня він позбувся відразу трьох своїх заступників на посаді міністра оборони — розпорядженнями Кабміну звільнені Олександр Миронюк, Ігор Старобинский і Ігор Халімон. Вже у вересні, коли почнеться нова сесія Верховної Ради, не виключено, що Зеленський запропонує народним депутатам замінити міністра оборони.

Тому сумнівно, щоб Хомчак програв в апаратних іграх Тарану. Різні джерела одностайно стверджують, що Хомчак програв не Тарану, а керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку. Саме його називають головним модератором і бенефіціаром всіх кадрових змін в силових структурах.

Що ж стосується наступника Хомачка, то його кандидатуру, судячи з усього, підбирав заступник Єрмака з військових питань Роман Машовець. Кажуть, що новий головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний — старий друг Романа Машовця. Тому тепер контроль Банкової над ситуацією в ЗСУ повинен підсилитися.

Військова реформа на паузі

Втім, вже сам той факт, що доводиться обговорювати, хто з ким в яких особистих відносинах, говорить про серйозну проблему. За ідеєю, система повинна працювати незалежно від особистих відносин. Точніше, система повинна не створювати причин для особистої неприязні на грунті служби, а навпаки, нівелювати особисті конфлікти.

І якщо вже проблема особистих відносин між міністром оборони і головнокомандувачем ЗСУ вийшла на перший план, так що навіть верховний головнокомандувач Зеленський змушений публічно її обговорювати, то, напевно, потрібно не тільки кадровими рокіровками займатися, але і системні помилки виправляти.

Однак кадрові укази Зеленського не супроводжуються ніякими заходами для усунення головної причини всіх непорозумінь між Міноборони і Генштабом ВСУ — а саме, незавершеності військової реформи. В ідеалі функції Міноборони і Генштабу повинні бути чітко розділені: Генштаб планує діяльність ВСУ, а Міноборони її забезпечує (і бореться за свій бюджет). Однак поки що Міноборони і Генштаб швидше нагадують сіамських близнюків.

Щоб не бути голослівними, нагадаємо оцінку, яку ще в лютому висловив начальник Генштабу ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Корнійчук. Він підкреслив в інтерв'ю "Укрінформу", що розмежування функцій між Міноборони і Генштабом остаточно не завершено. До сих пір не внесені зміни в закон "Про національну безпеку України" і ще 10 законів. Для їх реалізації необхідно також внести зміни до низки постанов Кабінету міністрів і наказів Міністерства оборони. Ці зміни пов'язані між собою — одні вимагають невідкладного впровадження інших. Корнійчук підкреслив, що ці зміни нормативно-правової бази дозволять впровадити такі ж принципи функціонування системи управління, як в державах — членах НАТО. З тих пір пройшло п'ять місяців, але всі ці зміни залишаються лише в планах.

Тут варто зазначити, що зайві функції є у обох органів — як у Міноборони, так і у Генштаба. Зайві функції — це значить зайві структури, зайві чини, зайві гроші. І в той же час — додаткові тертя, непорозуміння і конфлікти між Міноборони і Генштабом. Звідси і та відсутність синергії, на яке нарікають на Банковій.

Після всіх кадрових змін проблеми залишаться. Але найнебезпечніше навіть не в цьому, а в очікуваннях, що виникли на Банковій, що завдяки кадровій рокіровці проблеми самі собою розсмокчуться. І за цю ось ілюзію ми поплатимося черговою порцією втраченого часу. Замість посилення армії і просування до стандартів НАТО ми і далі будемо буксувати.

    Реклама на dsnews.ua