Повзуче наступ. Коли ВСУ захоплять трасу "Бахмутка" (КАРТА)
Траса "Бахмутка" - це неофіційне місцева назва траси Т 1303 Лисичанськ-Луганськ, яка є найбільшою транспортною артерією частині Луганської області, обмеженою річками Сіверський Донець та Луганка.
Маючи стратегічне значення для повідомлення Луганщини з "континентальної Україною", ця траса з самого початку позиційної фази війни (з вересня 2014 р.) привертає увагу терористів ЛНР, адже несе для них потенційну загрозу. По ній можна як оперативно доставляти підкріплення Збройним силам України, так і здійснити стрімкий ривок на Луганськ.
Власне, за станом на вересень 2014 р. дана траса перебувала або під безпосереднім контролем української армії (на ній була мережа українських блок-постів), або під її вогневим контролем. Проте вже 7 жовтня терористи почали її масово обстрілювати, після чого розпочалися тривалі кровопролитні бої з втратами з обох сторін. В результаті за підтримки російських окупаційних військ (переважно "козаків" Козицына), бойовики кінця 2014 р. зуміли вибити українські війська з 32-го блок-поста, а на початку 2015 р. - потіснити в районі 31-го.
І лише після того, як лінія розмежування сформувалася в її нинішніх кордонах ("Мінськ-2"), наступ терористів припинилося і війна перейшла у фазу артилерійського "пінг-понгу". Переважно через все той же Сіверський Донець.
Активна фаза протистояння, яка зараз плавно переходить в повзуче наступ ВСУ, розпочалася 26 січня, коли під час обстрілу терористів під Новотошковкой загинув один український солдат. Після цього Збройні сили України почали відповідати на обстріл більш активно, додатково здійснюючи вилазки штурмовими групами на територію ворога там, де це можливо.
А по-справжньому гаряче вздовж траси "Бахмутка" стало пізно ввечері 7 лютого, коли бойовики з Жовтого обстріляли українські позиції під Старим Айдаром, після чого отримали у відповідь потужний залп з боку Щастя і ненадовго принишкли.
Поновилися бої з початком нової доби. Відразу після півночі зав'язався артилерійський "пінг-понг" в напрямках Жовтого, Слов'яносербська і Сентяновки (до декомунізації Фрунзе). Якщо вірити панічними повідомленнями місцевої "вати" в соцмережах, то в ту ніч терористи артилерійським вогнем з останніх сил стримували ВСУ від форсування Сіверського Дінця та наступу на їхні позиції.
Ближче до ранку 8 лютого вщухли бої, але відновилися в той же день з настанням темряви. При цьому терористи намагалися накрити артою Щастя з боку Луганська, але отримали і туди кілька залпів у відповідь (за неперевіреними даними, чотири реактивних снаряда зловили там бойовики на своїх вогневих позиціях). Так отримали, що мешканці столиці ЛНР" писали в соцмережах про тремтіння стекол у вікнах домівок.
А поки сторони обмінялися артилерійськими люб'язностями на східному ділянці траси "Бахмутка", з західної сторони розгорівся потужний бій в районі міст Первомайськ, Кадіївка (колишній Стаханов) і Голубівка (колишній Кіров), який ближче до ночі почав зміщуватися на північний схід у бік "Бахмутки". Точних даних немає, але, судячи з усього, ВСУ почали тіснити ворога з південно-заходу - з боку Светлодарской дуги, де знову ж таки їх спровокували бойовики, про що писав волонтер Юрій Мисягин. До речі, з уривчастих повідомлень з лінії фронту, останні дні велися гарячі бої поблизу Світлодарська та Дебальцеве...
Звичайно, перевірити всю цю інформацію зараз немає можливості - з об'єктивних причин. Але надходить вона, хоч і уривками, з тих джерел, які раніше неодноразово підтверджували свою достовірність. Причому з обох сторін лінії розмежування. Тому, якщо дана інформація все-таки підтвердиться, то це буде означати, що справи у наших бійців на Луганському напрямку хоч і важкі, але з великими перспективами на розвиток. Таким чином на Луганщині "повзучий наступ" має всі шанси перерости в стрімкий прорив.
