Допомога союзника. Які ще засоби знищення окупантів Україна отримає від США
Буквально днями у Вашингтоні започатковано формальне затвердження нового оборонного бюджету країни на 2020 р. (починається 1 жовтня поточного року). І знову, як і кілька останніх років, окремим рядком у бюджет Пентагону прописана військова допомога Україні.
Попередньо підкомітет з питань оборони Комітету з асигнувань Палати представників США просить на 2020 р. $250 млн для України. Причому з вказаної суми $50 млн направлять виключно на поставки летального зброї.
Не можна не відзначити, що сума у порівнянні з 2019 р. не змінилася — саме на таку суму американці надали нам допомогу і в поточному фінансовому році.
Якщо судити з опублікованого повідомлення Посольства України в США, то сума, що виділяється, буде витрачена на різні програми, в тому числі на підготовку військовослужбовців, розвідувальну підтримку ВСУ, логістичне забезпечення, різне спорядження.
Зрозуміло, що це не остаточна цифра, оскільки проект повинен пройти затвердження в Комітеті з питань асигнувань, Палаті представників і Сенаті, після чого його має підписати президент США Дональд Трамп.
Цікаво, що американці серед основних пріоритетів називають відновлення українського флоту, протиповітряної оборони і берегової охорони.
Напрями дуже цікаві, особливо якщо згадати американську формулу "поставляємо тільки те, що не можете робити самі". Адже вже досить довго у військових і околовоенних колах мусується інформація про те, що наша країна насамперед зацікавлена в поставках зенітно-ракетних комплексів типу "Петріот".
По-перше, існує крайня необхідність в отриманні "довгої руки", адже практично всі наявні в розпорядженні ВСУ комплекси ближньої та середньої дальності не гарантують відбиття ракетної атаки з боку РФ у разі початку війни. Єдиний "протиракетний комплекс у нас — це С-300В1, відновлений на озброєнні в 2018 р.
Однак, судячи з усього, нашим інженерам вдалося довести до розуму тільки зенітні ракети 9М83, а більш потужні ракети-перехоплювачі 9М82 нас поки недоступні (при цьому залишається відкритим питання, чи були вони взагалі на території України на момент розпаду Союзу).
Тобто чисто теоретично наша армія має можливості для відбиття атаки малопомітних стратегічних крилатих ракет різних типів (включаючи "Калібр-ПЛ/ПК") і всіх протирадіолокаційних ракет, наявних на озброєнні ВКЗ Росії. Мало того, такими ракетами ми можемо також відбити удар, наприклад, ракети Х-32, що запускається з борту Ту-22М3, оперативно-тактичної балістичної ракети "Точка-У" або 300-мм реактивних снарядів РСЗВ "Смерч".
Однак збити вже "Іскандер" нашими ракетами неможливо через низьку маневреність протиракет. Зате з такими цілями цілком справляється американський "Петріот".
І ще один важливий момент —вартість. Дивізіон американських ракет коштує $750 млн, що в рази перевищує ті кошти, які американці готові надати Україні. При президентові Порошенко велися активні переговори про варіанти оплати такої дорогої покупки. На якому етапі вони знаходяться зараз і будуть продовжені при новому президенті, поки незрозуміло.
Другий напрямок, озвучене американцями, вкрай "токсично" для нас у всіх відношеннях. Мова йде про флот. Його відновлення після анексії Росією Криму йде з великими проблемами і піддається критиці з усіх боків.
З одного боку, очевидно, що при нашому оборонному бюджеті будувати щось крупніше катерів різних типів нереально, з іншого — постійне посилення російського Чорноморського флоту не залишає українському флоту жодних шансів.
Американці намагаються надавати допомогу. Ще в 2016 р. було прийнято рішення про передачу Україні двох патрульних катерів Cushing і Drummond класу "Айленд". Однак з тих пір тягнеться бюрократична тяганина, яка фактично заблокувала процес передачі, і катерів ще на озброєнні ВМСУ немає. Обіцяють, що вони прибудуть в серпні.
Хоча ці кораблі і мають кращі можливості, ніж, наприклад, наші катери типу "Гюрза", проте досі відкритим залишається питання з їх озброєнням. Під час служби Берегової охорони на "Айлендах" були встановлені 25-мм артилерійські установки M242 Bushmaster, великокаліберні 12,7-мм кулемети М2, а також радіолокаційні станції AN/SPS-73. Однак при передачі кораблів флотам інших країн (а вони масово передавалися тій же Грузії або Пакистану), як правило, все це знімається.
Як буде у випадку з Україною, незрозуміло. З одного боку, американське артилерійське і стрілецьке озброєння має калібри, які не перебувають на озброєнні української армії, з іншого — встановлення вітчизняних бойових модулів (хоча б за типом "Гюрзи") і радіолокаційної станції ще більше затримає введення бортів в бойовий склад.
А американці вже ведуть переговори про те, щоб передати ще два кораблі цього типу. І поки неясно, чи буде процес настільки розтягнутий у часі або вже будуть враховані всі проблеми попередньої поставки.
І ще. Ще восени минулого року проскакувала інформація про те, що ведуться переговори про передачу нашим військовим двох-трьох фрегатів класу Oliver Hazard Perry. Це було б дуже серйозне посилення флоту, однак на той момент питання стояло про вартість експлуатації кораблів такого класу. Для небагатої країни, такої як Україна, це досить серйозні гроші. Адже, як показує світова практика, ціна корабля — це лише 30% від вартості його експлуатації.
Таким чином, навряд чи можна говорити про яку-небудь "втоми" Вашингтона від українських проблем. Співпраця у військово-технічній сфері триває, причому, судячи з усього, це одне із стратегічних напрямків американської зовнішньої політики, що не залежить від внутрішніх політичних процесів в Україні.