Допомога союзника. Озброять українських військових на Азові американськими "Гарпунами"

Тема гібридного протистояння на Азовському морі продовжує розбурхувати громадську думку

Правда, від обставин захоплення наших моряків і судів ВМСУ росіянами в нейтральних водах тепер обговорення плавно перейшли до оцінок можливостей реакції західних країн на сформовану ситуацію. Яка, до речі, докорінно підриває основи міжнародного морського права.

Поки реакція колективного Заходу вийшла, м'яко кажучи, млявою - з таких собі гострих моментів можна відзначити хіба що скасування зустрічі президента США Дональда Трампа і Путіна. Ніякого посилення військових можливостей ні України, ні морського угруповання НАТО в Чорному морі не сталося. Американське судно-док пішло в Румунію, нідерландський фрегат знаходиться в рамках запланованої ротації.

Поки нічого не відомо і можливі постачання озброєнь для України. Хоча по гарячих слідах офіційні особи різного калібру і заявляли про те, що Америка готова хоч завтра розпочати поставки протикорабельного зброї для нейтралізації загрози міжнародному судноплавству в районі Керченської протоки. Називалися навіть конкретні зразки - як-то протикорабельні комплекси "Гарпун". Зброя досить старенький, але цілком боєздатний.

Однак американські офіційні особи поки ці повідомлення аж ніяк не коментують. Причин, як бачиться, кілька. З одного боку, в США "шатдаун", і цілком може виявитися, що адміністрації зараз просто не до України. З іншого - дуже може бути, що зараз йдуть непублічні процеси з офіційного оформлення передачі озброєнь. Таке ж ми спостерігали і у випадку з протитанковими "Джевелинами", коли фактично американська сторона визнала вже доконаний факт, не коментуючи численні "інсайди" та "експертні оцінки".

У цьому випадку за канонами американської політики вкрай цікавими є інтерв'ю та публічні виступи "ексів", які як би не займає ніяких посад, але тим не менш варяться в тому ж котлі і є інструментами для зондування громадської думки.

Тому вельми цікавим видається недавнє інтерв'ю колишнього посла США в Україні Джона Гербста. Причому він не тільки відверто висловлює невдоволення діями адміністрації Трампа, але і говорить про реальні кроки з посилення військової складової українських збройних сил.

Отже, на думку цього вельми поважного дипломата, США вже зараз повинні в терміновому порядку поставити "як мінімум шість і як максимум 12 катерів Mark V PT. Вони повинні бути оснащені як мінімум 50 і як максимум сотнею ракет Hellfire. США також повинні надати не менше 100 протикорабельних ракет Harpoon. Катери Mark V PT можуть бути транспортовані повітряним шляхом у Маріуполь і Бердянськ".

В цьому плані цікавий вибір саме катерів приблизно такого ж класу як наші "Гюрзи" (які часто критикують саме за місця виробництва), що викликано, насамперед, можливістю їх транспортування по повітрю. У США для цього використовують С-5 "Гелексі", у нас є Ан-124 "Руслан".

Викликає питання озброєння - у американського спецназу ці алюмінієві швидкісні катери озброєні виключно піхотним озброєнням - кулеметами як армійського калібру, так і 12,7 мм, а також автоматичними гранатометами. У теж час ПТКР Hellfire використовується виключно як озброєння вертольотів і ударних безпілотників і ніякої інформації про можливості її пуску з верстата в доступних джерелах немає.

Зате з "Гарпуну" Гербст досить-таки відверто висловився в тому плані, що на озброєнні американської армії складаються ці ракети сучасних модифікацій, а старі знаходяться на складах. І в цьому зв'язку вони могли бути надані безкоштовно, і це заощадить нам витрати на їх зберігання". Чисто американський вкрай раціональний підхід.

Говорячи про "Гарпунах" варто сказати, що ця протикорабельна ракета випускається в трьох варіантах: авіаційного, корабельного (він же берегового) базування і для запуску з підводних човнів. І у нас навіть теоретично немає платформи, з якої ці ракети можна застосовувати. Кораблі і літаки (а тим більше підводні човни) відпадають відразу. А мобільного берегового комплексу по типу російського "Кордону" в американців просто немає.

Тому варіант одержання просто ракет без носіїв виглядає як мінімум дивною. Фактично щоб реалізувати можливості цієї протикорабельної ракети нам потрібні або суду, вже озброєні ними - а це можуть бути лише західної споруди. Або - що з області фантастики - кораблі або вертольоти, які можуть застосовувати їх.

І тут на передній план виходить вже не раз обговорюваний варіант з передачею нашій країні двох - трьох фрегатів типу " Oliver Hazard Perry, які, власне, і розроблялися як носії зенітних керованих ракет SM-1MR і протикорабельних ракет "Гарпун".

Але тут виникає така маса питань - від базування до підготовки екіпажів - що говорити про те, що їх можна передати умовно "завтра або післязавтра", не доводиться. Тут епопея з передачею двох патрульних катерів без озброєння вже тягнеться як мінімум другий рік і поки що кінця і краю їй не видно. А там екіпаж всього 16 осіб, а не 219 як на фрегаті.

Тому, незважаючи на такі оптимістичні заяви, говорити про те, що США зможуть допомогти нам із зміцненням берегової оборони та оновлення корабельного складу ось так відразу - протягом найближчих місяців як мінімум не доводиться. Тому залишається тільки одне - політична підтримка у вигляді ескадри кораблів НАТО в Чорному морі. На цьому тлі розрив договору 2003 р. по Азовському морю і будівництво власного малого катерного флоту (тих же "Кентаврів", "Гюрз" і "Ланей"). Сюди можна додати доведення до розуму берегового варіанти протикорабельної ракети "Нептун" з перспективою озброєння їм катерів типу "Лань" і одиночного "Прилуки". А також створення варіанту повітряного базування.

Тобто треба добре розуміти, що воювати за нас ніхто не буде, та й наші зразки озброєнь все ще дуже далекі від стандартів НАТО, щоб мати можливість отримувати досить швидку допомогу.