Поправка Ситника. Чому НАБУ не буде поспішати передавати справи в суд Антикорупційний
Ще не встигли висохнути чорнила на підписаному Петром Порошенком законі про Вищу антикорупційному суді (ВАС), а глава НАБУ Артем Ситник поспішив дещо урізати марш переможної ейфорії. По-перше, на його погляд, ВАС запрацює в кращому разі через півроку, плюс винесення ним вердиктів корупціонерам, чого якраз і чекають від нього не тільки в Україні, але і за її межами, відбудеться, природно, ще пізніше. А по-друге, Ситник нагадав громадськості, що вже розглянуті у звичайних судах резонансні справи НАБУ там і залишаться і не будуть передані у ВАС. Цей судовий орган займеться винятково новими кримінальними провадженнями щодо ТОП-корупції.
Правда, законом передбачений один важливий нюанс - всі апеляції на рішення місцевих судів, де фігурантами виступають чиновники, яким Спеціальна антикорупційна прокуратура вже висунула свій обвинувальний акт, будуть подаватися не в ВАС, а в анелляционные суди першої інстанції. Апеляційна палата ВАС буде займатися тільки тими справами, де ВАС виніс рішення як суду першої інстанції. Це означає, що всі нинішні гучні справи у ВАС не потраплять і в якій якості.
Так в будущемсохраняется можливість, коли справа НАБУ можна буде передати на розгляд іншого суду, але тільки за рішенням трьох суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Тобто в будь-якому випадку всі дороги стануть вести ВАС, що є оптимальним виходом з будь-якої правової колізії в так званому питанні "розумних строків розгляду справи". Втім, нагадаємо, це стосується тільки майбутніх гучних процесів, але не нинішніх.
Зараз же ситуація складається таким чином, що детективи НАБУ розслідують виробництва, збирають по ним докази, оголошують підозру і проводять затримання з клопотанням про відсторонення підозрюваних від їх посад. А далі справа потрапляє до суду, який, за словами Ситника, призначає слухання не частіше, ніж раз в місяць, або взагалі не розглядає відповідні справи, а одночасно закінчується термін запобіжного заходу обвинуваченим і відсторонення від службових обов'язків.
Так, за даними НАБУ, в якому ретельно ведуть дану статистику, на сьогоднішній день майже в 50 виробництвах з 135, в яких детективи бюро завершили досудове розслідування, а прокурори САП направили обвинувальний акт у суди, їх розгляд до цих пір не почалося, завалявшись в судових канцеляріях. Наприклад, більше півтора років не відбувається навіть підготовчого засідання суду у справі за фактом нанесення збитків ВАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Схожа пробуксовка триває і стосовно восьми обвинувачених у розкраданні коштів при видобутку й продажу газу за договорами про спільну діяльність з ВАТ "Укргазвидобування" - так зване "газове справа", за якою, в тому числі, оголошений у розшук втік з країни одіозний нардеп Олександр Онищенко. У результаті вже рік пройшов від направлення обвинувального акта до суду, а розгляд справи по суті так і не розпочато. Аналогічно і в інших розслідуваннях НАБУ, отримали ще більший суспільний резонанс: це і пов'язана з "газовою справою" епопея з екс-головою Державної фіскальної служби Романом Насировым, і все ніяк не почався процес над колишнім нардепом Миколою Мартиненком, і "бурштинове справа" чинних парламентарів Борислава Розенблата та Максима Полякова.
У цьому списку гучних справ, які не будуть розглядатися у ВАС, також присутні пріснопам'ятні рюкзаки сина голови МВС Арсена Авакова Олександра, звинувачення в корупції одеської влади на чолі з тамтешнім мером Геннадієм Трухановим або розслідування стосовно керівника Державної аудиторської служби Лідії Гаврилової. А також підозри, висунуті проти різних суддів і прокурорів, як колишніх, так і теперішніх, і т. д. і т. п.
Іншими словами, у НАБУ і САП зберігається величезне поле для маневру з перекладом всіх стрілок на судові інстанції, навіть коли як мінімум через півроку свою повноцінну роботу таки почне ВАС. При цьому виходить, що НАБУ у багатьох випадках досить вигідно, щоб ряд резонансних справ Антикорупційний суд так і не потрапили. Справа в тому, що по багатьох справах експертного співтовариства є дуже великі сумніви в їх судовій перспективі. Це, наприклад, справа Мартиненко, справа Насирова або справа Розенблата з Поляковим. І якщо вже Антикорупційний суд, створення якого так несамовито вимагав Ситник, списуючи на "погані суди" відсутність обвинувальних вердиктів, не визнає зібрані НАБУ докази переконливими і законними, вийде не занадто гарна для Ситника ситуація. Так що у НАБУ і САП є час, щоб постаратися зробити так, щоб справи з сумнівною перспективою у ВАС так і не потрапили.
Втім, підопічним Артема Ситника і Назара Холодницкого рано чи пізно все ж доведеться турбуватися не стільки кількістю, скільки якістю своєї праці, адже майбутні справи обов'язково потраплять антикорупційним суддям, явно не має наміру перетворюватися в антикорупційні громовідводи.