Постійний в.о. Навіщо Зеленському неповноцінний генпрокурор

Сценарій від президента Зеленського

Володимир Зеленський скористався сценарієм, вже випробуваним чотири роки тому. 17 липня 2022 року через виявлену величезну кількість зрадників у прокуратурі та СБУ він відсторонив Ірину Венедіктову від виконання обов’язків генпрокурора і усунув Івана Баканова від виконання обов’язків голови СБУ.

"Такий масив злочинів проти основ національної безпеки держави і зв’язків, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами РФ, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників. Кожне з таких питань отримає належну відповідь", — анонсував він.

"Належна відповідь" відома: Венедіктова за чотири місяці стала послом у Швейцарії, а Баканов спокійно працевлаштувався адвокатом.

Але нас зараз цікавить сценарій, за якого президентським указом виконання обов’язків генпрокурора покладається на когось.

Після відсторонення Венедіктової президент обрав на цю роль тодішнього заступника генпрокурора Олексія Симоненка. Зараз, після звільнення Руслана Кравченка, цим щасливцем став керівник Хмельницької обласної прокуратури Антон Ковальський.

Симоненко пробув у статусі в.о. генпрокурора лише 11 днів. Вже 28 липня 2022 року повноцінним генпрокурором став Андрій Костін.

Що буде з Ковальським

Теоретично Зеленський має три варіанти подальший дій:

• запитати у Верховної Ради згоди на призначення генпрокурором Ковальського;
• запитати у Верховної Ради згоди на призначення генпрокурором якоїсь іншої кандидатури;
• тримати Ковальського постійним в.о. генпрокурора.

Примітно, що в указі немає слова "тимчасово". Для порівняння зазначимо, що Олександр Поклад керує СБУ на підставі указу під назвою "Про тимчасове виконання обов’язків голови Служби безпеки України". А указ про Ковальського називається так: "Про покладення виконання обов’язків генерального прокурора". Тобто Зеленський показує, що він може обходитися без згоди парламенту, скільки захоче.

Це узурпація?

Звісно, можна розцінити це як узурпацію, але насправді варіант "постійного в.о." може виявитися навіть компромісним. А саме: компромісом з європейськими друзями.

14 вересня у Єврокомісії нагадали, що Україна має провести реформу Офісу генпрокурора та запровадити конкурс на посаду генерального прокурора згідно з "планом Качки — Кос". Про це повідомив речник Європейської комісії Ґійом Мерсьє на запитання кореспондентки "Суспільного".

"Ми й надалі оцінюватимемо реформи в Україні в рамках, з одного боку, проміжних критеріїв для кластера фундаментальних питань, а з іншого — відповідно до домовленостей, яких Україна досягла з Європейською комісією. Сюди дійсно входять реформи, про які ви щойно згадали стосовно генерального прокурора. Українська влада має продовжувати цю роботу послідовно та ефективно", — зауважив речник Єврокомісії.

Того ж дня у Верховній Раді з’явився законопроєкт №15343 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення незалежності посади генерального прокурора". Він пропонує обов’язковий відкритий конкурс на посаду генпрокурора, що проводитиметься незалежною конкурсною комісією.

Звісно, це не президентський проєкт, а депутатський. Його автори — голова антикорупційного комітету парламенту "слуга народу" Анастасія Радіна, представники "Голосу" Ярослав Железняк, Ярослав Юрчишин, Максим Хлапук та представниця "Європейської солідарності", голова євроінтеграційного комітету парламенту Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Можна було б спрогнозувати, що цей проєкт з огляду на список його авторів має мало шансів. Але один подібний прогноз щойно провалився. 16 вересня Верховна Рада 249 голосами прийняла в першому читанні законопроєкт №14282, який посилює незалежність НКРЕКП. Його автори — ті ж Максим Хлапук та Анастасія Радіна, а також Інна Совсун з "Голосу" та " слуги народу" Анатолій Костюх та Олег Семінський. Він був внесений ще в грудні минулого року — і ось дочекався ситуації, коли влада вже не могла його ігнорувати, бо змушена виконувати свої зобов’язання перед західними друзями.

Аналогічно може трапитися і з конкурсом на генпрокурора, якщо європейці наполягатимуть, скориставшись фрустрацією Банкової після втечі генпрокурора. Все ж таки вперше в історії України (а може, й у світовій історії) генпрокурор підписав підозру — і одразу після цього втік не підозрюваний, а сам генпрокурор. Зараз це дуже сильний козир в руках західних друзів.

Скільки триватиме невизначеність

Україна спокійно прожила без повноцінного генпрокурора майже вісім місяців, з 31 жовтня 2024 року по 21 червня 2025 року, тобто між звільненням Костіна та призначенням Кравченка. У цей період обов’язки генпрокурора виконував тодішній перший заступник Олексій Хоменко. Отже, Ковальський теж може просидіти в статусі в.о. багато місяців, якщо так вирішить Зеленський.

Але між Хоменком і Ковальським є велика різниця. Хоменко отримав статус в.о. генпрокурора автоматично, без президентського указу, згідно з законом "Про прокуратуру", який говорить, що у разі відсутності генпрокурора його повноваження здійснює перший заступник, а в разі відсутності першого заступника — один із заступників.

Натомість Ковальський призначений президентським указом саме тому, що Зеленський не захотів бачити в статусі в.о. генпрокурора нікого з нинішніх заступників, а їх аж четверо (не рахуючи керівника САП Олександра Клименка): той-таки Олексій Хоменко, Максим Крим, Андрій Лещенко, Віктор Логачов.

Отже, Зеленському знадобилася в Офісі генпрокурора "нова мітла".

Чому саме Ковальський

Центр протидії корупції давно зібрав компромат на Ковальського і зараз знову його оприлюднив.

Офіційна біографія Ковальського доволі проста і коротка. Народився у Вінниці, там же (після закінчення Національної академії прокуратури України) почав роботу в органах прокуратури, доріс до посади заступника керівника Вінницької обласної прокуратури. У листопаді 2021 року поїхав на підвищення в сусідню область: отримав посаду керівника Чернівецької обласної прокуратури.

З 1 липня 2025 року Антон Ковальський керує Хмельницькою обласною прокуратурою. Його перевели з Чернівців до Хмельницького в розпал скандалу навколо прокурорів-інвалідів, епіцентр якого був саме у Хмельницькому. Влада захотіла привезти до Хмельницького "нову мітлу" — і вибрала на цю роль Ковальського.

Зараз мотив, схоже, той самий. Ковальський має продемонструвати рішуче і безкомпромісне очищення Офісу генпрокурора від кадрів втікача Кравченка.

Звертає на себе увагу той факт, що Ковальський не належить до числа найвпливовіших у прокурорській спільноті. Так, він очолював обласні прокуратури, але далеко не найбільші — Чернівецьку, потім Хмельницьку. Зараз він зробив стрибок у кар’єрі — і тому має старатися виправдати довіру президента.

А яке ж перед ним поставив завдання Зеленський — наразі невідомо. І залежить від іншої невідомої величини — терміну, на який він знадобився на чолі Офісу генпрокурора.