Позиційна осінь. Скільки життів українців забирає траншейне війна
Зате для нашої угруповання додалася інша проблема - ротація, яка цього разу як ніколи масштабна.
З фронту виводяться бригади (причому повністю), які пробули на "передку" за два роки і, відповідно, як мінімум командування повністю володіла ситуацією на окремо взятій ділянці протистояння. Тепер їх замінюють - причому вперше за багато місяців в "червону" зону виводять десантників і частини Національної Гвардії.
На фронті ж зберігається якусь подобу перемир'я зі спалахами загострення на тому чи іншому ділянці з одномоментними втратами рі-чотири бійця на добу. А в цілому втрати угруповання за місяць стабільно не перевищують 15 чоловік, причому в більшості випадків це досить випадкові втрати типу підривів на "невстановлених вибухові пристрої", як це було зовсім недавно під Марьинкой або Новолуганским.
В цілому ж, судячи з вістей від штабу АТО, фактичні втрати - це два-три поранених на добу. Сюди варто додати санітарні втрати у вигляді хворих і померлих з різних причин, які, на жаль, укладаються в середньостатистичні цифри смертності по Україні.
А так - позиційна війна зі снайперськими і артилерійськими дуелями, роботою мобільних вогневих груп продовжується в повному обсязі. І "гарячі точки" з місяця в місяць залишаються незмінними - Піски, стовбур шахти "Бутівка", промка Авдіївки, позиції в передмістях Горлівки, Светлодарская дуга. Час від часу тут гуркотить все, що може стріляти.
Досить непростою залишається ситуація в районі Маріуполя, де супротивник, скориставшись ротацією, зміг дещо поліпшити свої позиції. Не зовсім зрозуміла диспозиція в районі Докучаєвська і південніше. Але в цілому ми зберігаємо ініціативу і при такому рівні втрат можемо вести позиційні бої мало не роками.
Нині, судячи з усього, спостерігається наступний етап позиційної війни, коли сторони можуть щосили використовувати переваги відсутності "сірої" зони і закидати противника 82-мм мінометні міни (попередньо накручених через перехідники на гранати РПГ-7) прямо зі свого траншеї. І це не рахуючи супер в цих умовах АГСов або великокаліберних ДШК.
З іншого боку, у супротивника не все так просто з кадрами - "ідейні" масово виїхали в Сирію, де багато хто залишилися назавжди. Надсилаються Росією офіцерські кадри з кожної "ротацією" все гірше, а власних виростити за такий малий час не встигли. Тому призовна кампанія в ЛДНР набуває найнесподіваніші форми, а "армія" все більше скочується в стан літа 2014 р., коли п'ять десятків людей - вже "батальйон", а сотня - вже "дивізія".
Тому і доводиться бойовикам вдаватися до різноманітних провокацій (типу останнього недільного обстрілу, коли, незважаючи на щільність вогню, громадянські не загинули) або "закручування гайок" - тільки за останні два тижні автору відомо як мінімум про три "вироки" за "співпрацю з СБУ" на чималі терміни - від 10 до 19 років....
При цьому українське правосуддя вже який рік не може визначитися з термінами якщо не для Нелі Штепи, то, наприклад, для харківського "Топазу".
В цілому ж можна говорити, що четверта військова осінь поступово набирає обертів, але тепер, на відміну від попередніх сезонів, характер протистояння все більше починають впливати економічний і політичний чинники.
