Прагматик Мадяр. Що варто і не варто робити Україні з посторбанівською Угорщиною
Разом із Орбаном в Угорщині програв Трамп, а от щодо повного фіаско Путіна — є питання. Як і до того, що зробити, аби Росія більше не могла маніпулювати складнощами в українсько-угорських стосунках
Які заяви Мадяра насторожили українців
Відверто проросійські наративи під час кампанії "Фідес" відвернули від цієї партії дуже багато виборців, проте останні заяви лідера партії "Тиса" і майбутнього прем’єр-міністра Петера Мадяра ставлять під сумнів суттєве потепління українсько-угорських взаємин. Він критикував уряд Орбана за нездатність диверсифікувати постачання енергоресурсів до Угорщини, але наголошував: "Це не означає, що ми повинні вже завтра припинити використовувати російську нафту. Це означає, що ресурси ЄС мають використовуватися раціонально". У стосунках із Москвою він пообіцяв "прагматичний підхід": "Ми не втручаємося у внутрішні справи РФ, а вони не втручаються в наші справи. Ми дві суверенні країни і поважаємо одна одну, але нам не обов’язково подобатися одна одній".
А вже після перемоги "Тиси" Мадяр зробив ще одну заяву, яка не сподобалася українцям. Він висловив готовність "сісти за стіл переговорів із президентом Росії", пояснивши це тим, що Угорщина і РФ — "сусіди, їхнє географічне розташування не зміниться". Крім того, його країна ще певний час зберігатиме залежність від російських енергоресурсів. Про залежність Будапешту від російської нафти знають всі, проте слова про можливість прямих переговорів із росіянами відновили в пам’яті сумнозвісні вояжі до Москви його тезки, глави МЗС в уряді Орбана Петера Сіярто.
Про можливі тертя між українською та угорською владою пише і видання Politico. Автори публікації називають перемогу Мадяру "гірко-солодкою" для України. Для покращення відносин із Брюсселем новий уряд Угорщини розблокує 90-мільярдний кредит для нашої держави, виділення якого застопорив Орбан, а от на військову допомогу від Будапешту Київ, скоріше за все, може не сподіватися, як і на підтримку Мадяром прискореного вступу України до Євросоюзу. "Неможливо, щоб країна, яка перебуває у стані війни, була прийнята до ЄС. Такі питання не можуть розглядатися без обговорення всіх переговорних розділів", — заявив він, наголосивши, що всі країни-кандидати мають пройти однаковий шлях. "Якщо Україна це зробить, тоді в Угорщині відбудеться референдум щодо того, чи слід ЄС її приймати. Але це точно не станеться найближчим часом", — додав він.
Інвестиції, "Дружба", нацменшина: чим зацікавити Мадяра
Отже, в особі Мадяра Україна отримала не щирого друга на кшталт польського прем’єра Дональда Туска, а прагматичного політика, який значною мірою збереже сувереністські підходи в Євросоюзі, ними його країна була відома завжди, просто за правління Орбана вони передовсім шкодили самій Угорщині. Стосунки з Києвом майбутній уряд так само вибудовуватиме на вигідних для його держави принципах. А це означає, що Україна має запропонувати своє бачення щодо питань, які можуть зміцнити взаємний інтерес — від угорських інвестицій у повоєнну відбудову до відкриття спільних підприємств, не виключено що й в оборонній сфері. Щось у Будапешті приймуть, від чого відмовляться.
При цьому слід зауважити: Мадяр відразу після виборів не робитиме активних кроків для зближення з Україною не тому, що схожий до Орбана. Він не хоче, щоб його політичні опоненти з "Фідес", які матимуть чисельну опозиційну фракцію, махали перед виборцями "доказами правоти", коли звинувачували "Тису" та її лідера у проукраїнській позиції.
Тут важливо і нам витримати паузу, не застосовувати у відповідь на слова чи дії нового угорського уряду "суб’єктну дипломатію" у стилі "дамо номер однієї особи в Євросоюзі, хай наші військові спілкуються з ним своєю мовою". Зараз доведеться навіть не перезавантажувати взаємини з офіційним Будапештом, а вибудовувати їх по-новому, крок за кроком знешкоджуючи встановлені Орбаном пастки.
Серед таких — функціонування нафтопроводу "Дружба". Мадяр дав зрозуміти, що поки не може диверсифікувати постачання нафти. 10 квітня президент Володимир Зеленський обіцяв, що ремонт нафтогону завершиться навесні. Було б розумно максимально прискорити цей процес, адже все одно вічно тягнути з "Дружбою" не вийде. В українському суспільстві відновлення постачання російської нафти нашою територією викличе болісну реакцію, проте для нормалізації взаємин із Будапештом зробити це доведеться.
Ще одним викликом залишатиметься питання угорської нацменшини Закарпаття. Мадяр не акцентуватиме на цьому, він пообіцяв угорцям оновлення системи влади, тож буде чим зайнятися і без діаспори, однак Україна зі свого боку може допомогти новому уряду сусідньої держави, забравши у його опонентів козирі для критики. Потенційне членство України в ЄС передбачатиме важливу для Євросоюза політику транскордонного співробітництва регіонів, от як раз буде нагода показати її успішний приклад.
Окремою темою залишається історія із затриманням українських інкасаторів. Її можна залагодити тихо — угорці повернуть конфісковані гроші й золото, а Україна відмовиться від претензій — а можна, якщо новий уряд Угорщини захоче посадити Орбана або провести люстрацію орбанівських силовиків, — разом із угорськими спецслужбами використати для звинувачень попередників.
Повертаючись до питання, чи остаточно Путін програв в Угорщині, слід зауважити, що відповідь багато в чому залежить від здатності української дипломатії знайти спільну мову з новою угорською владою. Адже поки у сусідній країні градус антиукраїнських настроїв залишається високим, остаточної поразки Росії у боротьбі за мізки угорців немає. Мадяр після дуже важкої для себе кампанії, під час якої Москва всіляко сприяла його супротивнику, зацікавлений в обмеженні російських наративів в Угорщині. І тут Україна, маючи багатий досвід протидії ворожій пропаганді, також може запропонувати допомогу. Простіше кажучи, поле для співпраці досить значне, головне — не посваритися, краще йти назустріч маленькими кроками, аніж знову віддалятися.
