Уряд меншості. Чому "слуги народу" валять законопроєкти Свириденко

Три співучасники кризи

Якщо називати речі своїми іменами, то в Україні класична політична криза: уряд не має підтримки ані парламенту, ані президента. Але виходу з цієї кризи не шукає жоден з її учасників. Прем’єр Юлія Свириденко демонструє неспроможність зрозуміти причини цієї ситуації і адекватно прореагувати. Парламент, склавши руки в позі стороннього спостерігача, мовчки вичікує, коли уряд і президент спільно доведуть країну до фінансової прірви. А президент живе в парадигмі передвиборчої кампанії і змушує уряд розробляти нові й нові програми роздачі грошей виборцям.

Звісно, цілком можливо, що західні друзі вчасно прийдуть на допомогу і не дадуть нам звалитися в прірву, навіть якщо президент і уряд не продемонструють обіцяних реформ. Але політична криза від цього не зникне. Вона лише перейде з гострої фази в хронічну.

Уряд сам-на-сам з парламентом

Володимир Зеленський фактично кинув Свириденко, переклавши на неї всю роботу з парламентом. Остання зустріч президента з фракцією "слуг народу" пройшла 20 листопада, тобто майже чотири місяці тому. За цей час відбулося чимало важливих змін. Серед них дві зміни безпосередньо стосувалися алгоритмів співпраці між Зеленським та парламентом.

Перша зміна — це відставка Андрія Єрмака 28 листопада. Різні джерела стверджують, що після цього тиск Банкової на парламент знизився. Принаймні новий керівник ОП Кирило Буданов цим не займається.

Друга зміна — це повідомлення про підозру, отримані 29 грудня п’ятьма "слугами народу", серед яких два заступника голови фракції: Юрій Кісєль та Ольга Савченко. Після цього роздача в президентській фракції "конвертів" за підтримку законопроєктів, потрібних президентові та уряду, начебто припинилася. Водночас з 1 січня депутати збільшили собі зарплати до 60 тис. грн плюс 200 тис. грн на виконання депутатських повноважень щомісяця. Отже, фактично зникла фінансова залежність "слуг народу" від Банкової.

А діяти інакше, тобто м'якіше, без грубої сили чи "конвертів", Зеленський чи не хоче, чи не вміє. З його боку немає ніяких спроб домовлятися з парламентом чи хоча б із фракцією "слуг народу" про підтримку урядових законопроєктів, навіть тих, які є необхідними для отримання грошей від МВФ і Євросоюзу.

Проте найголовніше навіть не це. Зеленський має у своєму розпорядженні такий важіль, як публічний моральний тиск на депутатів. Він міг би звернутися до депутатів із закликом проголосувати за ті закони, які він сам особисто пообіцяв МВФ у меморандумі, надісланому 13 лютого. Міг би постукатися в їхні серця і голови, пояснити необхідність цих законів для виживання країни. Чимало нардепів (і не тільки з президентської фракції), напевно, підтримали би президента в цей доленосний час. Але, оскільки таких звернень не прозвучало, а президент, навпаки, робить вигляд, що проблеми не існує, то його прихильники в Раді взагалі розцінюють це як сигнал, що допомагати уряду не слід. Хтозна, може, між Зеленським і Свириденко пробігла чорна кішка, тож краще почекати ясності у їхніх високих взаєминах.

Невивчений урок фізики

За великим рахунком, у самоусуненні Зеленського від діалогу з парламентом немає нічого трагічного. Головне, щоб був діалог між парламентом та урядом. Адже Кабінет міністрів призначається саме Верховною Радою, підконтрольний і підзвітний саме їй, а не президентові.

Парламент призначив Юлію Свириденко прем’єр-міністром 17 липня минулого року голосами 262 нардепів, серед яких був 201 "слуга народу". Тобто нова очільниця уряду мала непоганий запас міцності. Але як вона ним скористалася?

Почала вона з публічної демонстрації зневаги до парламенту і, зокрема, до фракції "слуг народу". Закон "Про Кабінет міністрів України" вимагає, щоб Кабмін у строк до одного місяця з дня свого формування подав до Верховної Ради свою програму діяльності, яка "базується на узгоджених політичних позиціях та програмних завданнях коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України". Тобто уряд мав написати програму на базі побажань "слуг народу" і внести її на розгляд парламенту до 17 серпня. Але Свириденко вирішила продемонструвати депутатам, що вони ніхто. Її уряд писав свою програму на базі вказівок не "слуг народу", а Банкової, і затвердив її лише 10 вересня, а надійшла вона до парламенту лише 23 вересня. Тобто уряд запізнився більш як на місяць.

28 жовтня Свириденко повідомила, що "сьогодні уряд відзвітував президентові України про 100 днів своєї роботи". В Конституції записано, що уряд підзвітний Верховній Раді, але Свириденко це не турбує, її уряд звітує президентові, а не нардепам.

Можливо, вона забула шкільний урок з фізики про те, що кожній дії завжди є рівна і протилежна протидія. Можливо, очільниця уряду сподівалася, що "слуги народу" не посміють віддячити їй такою ж зневагою, яку вона проявила до них. Все ж таки вони мають слухатися президента. Аж тут якраз і зламалися алгоритми співпраці між Зеленським та парламентом, після чого президент самоусунувся від цієї теми і залишив прем’єрку сам-на-сам з парламентом.

У цій ситуації Свириденко мала б започаткувати інтенсивний діалог із "слугами народу" та іншими фракціями і групами. Натомість вона обрала контроверсійний спосіб розв’язання проблеми. Її остання зустріч з фракцією "слуг народу" відбулася 1 грудня, перед прийняттям парламентом закону про державний бюджет на 2026 рік. На цьому її вуха закрилися до побажань "слуг народу", залишаючись відкритими лише для вказівок від Зеленського.

Ось і 5 березня, знаючи, що попереду сесійний тиждень, вона пішла радитися не з нардепами, які подарували їй посаду прем’єра, а з президентом. "Проговорили, що нам потрібно для досягнення макроекономічної стабільності, основні урядові пріоритети і проєкти. Ми пройшли складну зиму, зробили висновки, але насправді й заклали підвалини, щоб перебудувати систему. Зараз перед нами стоїть задача реалізувати план стійкості", — розповіла очільниця уряду після наради президента з Кабміном.

Що могли подумати після цього нардепи? Мабуть: чудово, от хай Зеленський тобі і приймає закони, а ми поспостерігаємо.

Помста депутатів

Цього тижня парламент засідав недовго (по дві-три години 10, 11 і 12 березня), але доволі результативно. Народні депутати направили до президента п’ять запитів про присвоєння звання Герой України, прийняли сім законів і три постанови.

Звісно, після зникнення "конвертів" деякі "слуги народу" могли впасти в депресію і втратити бажання голосувати за будь-що. Однак ця хвороба не стала масовою. Наприклад:

• президентський законопроєкт №0367 про приєднання України до Конвенції про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях 10 березня підтримали 299 нардепів, серед них 183 "слуги народу";
• депутатський законопроєкт №13264 про включення Головного управління розвідки Міністерства оборони до переліку спеціальних користувачів радіочастотного спектра 10 березня підтримали 284 нардепи, серед яких 170 "слуг народу";
• депутатський проєкт постанови №15038 про утворення ТСК з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства щодо використання коштів державного і місцевих бюджетів, спрямованих на підтримку внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ проти України, 11 березня підтримали 267 нардепів, серед яких 163 "слуги народу".

Однак депутати провалили три важливі урядові законопроєкти. І кожного разу це виглядало як спеціальний сигнал від "слуг народу".

10 березня, одразу після голосування за проєкти №0367 і 13264, які отримали високу підтримку (299 і 284 "за"), парламент викинув у смітник урядовий проєкт №14025 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи". Міністр фінансів Сергій Марченко запевняє, що цей закон необхідний для отримання грошей від МВФ, а також для виконання зобов’язань України як країни-кандидата на членство в ЄС та ОЕСР. От і чудово, вирішили депутати: оскільки це важлива обіцянка уряду, саме таким чином ми уряд покараємо — і дали цьому проєкту в першому читанні лише 168 голосів, серед них "слуги народу" — лише 126 (із 228 членів фракції). Також вони провалили направлення проєкту на повторне перше читання і повернення уряду на доопрацювання. Це і означає, що проєкт опинився у смітнику.

Надихнувшись цим досвідом, нардепи одразу вирішили розвинути успіх і завалити ще дві урядові ініціативи. Законопроєкт №14051 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання базової соціальної допомоги" отримав в першому читанні лише 193 голоси, серед них від "слуг народу" — 150. Цей проєкт нардепи теж не захотіли направити ані на повторне перше читання, ані на доопрацювання, а одразу — у смітник.

Наступним був законопроєкт №6319 "Про внесення змін до Закону України "Про органи самоорганізації населення" щодо удосконалення порядку організації, діяльності та припинення органу самоорганізації населення", теж позначений урядом як євроінтеграційний. Спікер Руслан Стефанчук не дав завалити цей проєкт 10 березня і переніс голосування на наступний день. Але у нардепів бойовий настрій нікуди не зник, і вранці 11 березня вони залюбки завалили і цей проєкт. Він отримав у другому читанні лише 205 голосів, серед них від "слуг народу" — лише 129. Після чого депутати вирішили, що повторне друге читання не потрібне, одразу смітник. Три роки тому (2 травня 2023 року) цей проєкт підтримали в першому читанні 258 нардепів, серед них 174 "слуги народу". Неважко порахувати, що між двома читаннями "щезли" 53 голоси, і головним чином це голоси "слуг народу" (45).

Оскільки очільниця уряду досі не розуміє, за що їй таке покарання, то помста може тривати. Але це буде вже наступного пленарного тижня, який очікується 24-27 березня.