Президент і шут. Як Зеленський отримав нових захоплених шанувальників в Росії
По-перше, їх ретельно готують - але неуважно слухають - яке вже тут увага до деталей, коли стіл накритий і за старий рік вже випили по першій і по другій. По-друге, вони прив'язані до часу - і якщо ви слухаєте один виступ - ви не чуєте іншого. По-третє, вони живуть один день: ну хто ж стане дивитися їх вже першого січня вже не кажучи про більш пізні дати?
Між тим переглянути їх спокійно і на тверезу голову, уважно вслухаючись і порівнюючи, буває корисно. Хоча б для того, щоб відчути різницю між виступаючими. Отже почнемо.
Ось виступ президента України Петра Порошенка (починаючи з 1.26):
А ось - виступ художнього керівника студії "Квартал-95" Володимира Зеленського, яке транслював телеканал "1+1" замість привітання Петра Порошенка.
Як кажуть, відчуйте різницю.
Генеральний директор телеканалу 1+1 Олександр Ткаченко пояснювався згодом, чому в ефірі показали Зеленського замість Порошенка, упираючи на те, що виступ Порошенко показали пізніше. Ткаченко написав у коментарях під своїм постом в Facebook: "Ми - комерційна телекомпанія. Це радянська традиція - показувати президентів під бій курантів. Курантів вже давно немає, а ви все сумуєте".
Власне кажучи, Ткаченко міг би і не відмахуватися так відчайдушно, а просто забити на всю критику в свою адресу і взагалі не виправдовуватись ні перед ким. Він мав на це повне право, оскільки Україна - не Росія. Тут трансляція звернення президента не обов'язкова - і за відмову від неї нічого нікому не буде. Саме так йдуть справи при президентові Петра Порошенка.
Але є нюанси. Точніше, питання. Їх два.
Перший. Була заміна рівноцінною - просто за якістю виступу. Якщо, звичайно, розглядати обидва виступи за президентським стандартам. Ймовірно, коль скоро Зелінський заявляє про свої президентські амбіції, їх так і треба розглядати, вимірюючи одним заходом.
Другий. Чи можна буде, нічим не ризикуючи, замінювати новорічне привітання президента заявою коміка про його, коміка, бажання стати президентом в тому випадку, якщо президентом буде Володимир Зеленський. А коміком тоді вже буде хтось інший, неважливо хто - але інша людина, оскільки суміщення неможливо. Адже воно неможливо, правда?
Над цими питаннями варто добре подумати. В якості додаткового матеріалу до роздумів - ось нарізка з інтерв'ю Ігоря Коломойського каналу KishkiNa.
Бізнесмен Ігор Коломойський, який стоїть за спиною Володимира Зеленського, - за його твердженням, він стоїть там просто так, ну стоїть собі і стоїть - в останній раз був в Україні в червні 2017 р. З тих пір він в країну не приїжджає. Не хоче. З недавніх пір Коломойський і зовсім примкнув до біло-блакитних. Ні, не в тому сенсі, в якому ви подумали. Трохи в іншому: Коломойський покинув свій другий будинок у Женеві, де проводив більшу частину часу в останні роки, і влаштувався в Ізраїлі, в місті Герцлія. За його твердженням, тимчасово - ну, це він так планує.
Перший: Коломойський говорить про те, що одна з його креатур "мочить Порошенко, тому що більше мочити нікого". Ну ось так - на всю Україну - і більше мочити нікого. Тобто немає у Коломойського ніяких проблем в Україні, крім Петра Порошенка. Прибери Порошенко, залишивши все інше на своїх місцях, - і настане для Коломойського життя зовсім хороша. Хм.... Тут мимоволі задашься питанням: а чи вичерпується у опального олігарха його тяга до біло-блакитним кольорам переїздом - тимчасовим, як він каже, - в Ізраїль, або тут щось більше. І взагалі, за кого Коломойський зараз готується зіграти. За білих? Або все-таки за голубих? Або ще за когось?
Другий момент такий: розмірковуючи про те, чи готовий він сам жити в країні, де в ролі прем'єра і президента будуть виступати його креатури, Коломойський каже, що "взагалі можна за великим рахунком і без прем'єр-міністра обходитися". Адже і не посперечаєшся. Можна обходитися. Без прем'єр-міністра можна. Без президента України можна. Без незалежної України - теж можна! Скільки століть обходилися - і нічого. Нормально було - ну, кому як, звичайно, хтось і помер, але були й такі, у кого пики відросли поперек себе ширше. І багато з них сьогодні, худне і ставши схожими на ходячих мертвечуков, навіть ностальгують - мовляв, було ж времечко. Отже, можна обходитися. Хочете обходитися? Ні? Я от не хочу. Але є чимало таких, хто дуже хоче.
Повернемося, однак, до Зеленському, і до його виступу, що прозвучало в Україні, яка поки ще є - до прикрості дуже і дуже багатьох. Так от, найважливіше досягнення України і найяскравіший вияв її буття у зв'язку з виступом Зеленського полягає в тому, що Зеленському ні за його виступ, ні за те що воно прозвучало замість виступу чинного президента, нічого поганого не буде. І Ткаченко нічого поганого не буде. І телеканалу "1+1" нічого поганого не буде.
Мова лише про якості запропонованої заміни - варто мінятися, чи не варто? Досить хороший пропонований на заміну продукт для України - або, може бути, краще експортувати його в яку-небудь мышебратскую країну? Тим більше що у Зеленського там знайшлися шанувальники.
Ось ще одне відео: на ньому один із рупорів "російського світу", Максим Калашников, розливається солов'єм, розповідаючи про те, як важливо Росії підтримати перспективного і талановитого Володимира Зеленського, здатного "підірвати Україну зсередини" і допомогти Москві реалізувати проект нашої з вами федералізації - у складі Російської Федерації, треба думати.
Звичайно, можливості Зеленського Калашников трохи перебільшує, і щодо "підірвати Україну изнути", він, звичайно, перебільшив, собака. Але те, що у Зеленського в Росії з'явився захоплений шанувальник - факт безсумнівний.
Що ж стосується "вибуху" - то це навряд чи. Сам факт того, що заміна виступу Порошенка на виступ Зеленського стала можлива, говорить про те, наскільки далеко Україна просунулася в бік демократії - навіть у порівнянні з 2013 р. Уявіть собі аналогічну заміну новорічного привітання Януковича - і її наслідки для Зеленського і Ткаченко. Ні, звичайно, нічого зовсім вже жахливого з ними теж не сталося б - тому що Україна і тоді вже не була Росією. Але різницю, порівняно з 2019-му, вони б відчули, і навіть дуже чутливу.
А тепер уявіть собі, що справа відбувається не в Україні, а в Росії, перед виборами Путіна на N-ний термін. Як ви думаєте, що залишилося б від Зеленського після такої новорічної репризи? А від телеканалу - що залишилося б? Так от - ця різниця з нинішньою Україною і є то відстань, на яку ми вже сьогодні відійшли від Росії. Хотілося б, звичайно, піти ще далі, і набагато далі, але навіть зараз дистанція набрана зовсім непогана.
А чому між Україною і Росією зберігається така різниця, незважаючи на всі спроби Москви задушити і зжерти нас у своїх мышебратских обіймах? Чи Не тому, що Петро Порошенко, на відміну від Володимира Зеленського, не готовий по-швидкому домовлятися з Путіним, здаючи йому інтереси України? Дуже схоже, до речі, і на те, що Петро Порошенко взагалі не готовий домовлятися з Путіним про що б то не було - розуміючи, що Україні ні з Путіним, ні з будь-яким іншим російським вождем - а нікого, крім вождів і диктаторів, в Росії не буває і бути не може домовитися неможливо в принципі. Така принципова неготовність домовлятися з Росією, яка виростає з розуміння її незмінною укроненавистнической і нацистської суті, зізнаюся, радує.
А ще радує те, що Порошенко не готова обходитися без прем'єр-міністра, без незалежних телеканалів, без ЗМІ, нещадно критикують його, і без передвиборної боротьби з абсолютно незрозумілим результатом. Все це, і це, і багато чого іншого, настільки ж незручне для будь-якої влади, і є невід'ємні частини України. А значить, Петро Порошенко не готова обходитися без України - хоча, як вже сказано, це в принципі можливо.
Ось ще, для порівняння, три новорічних виступу: диктатор Білорусі Олександр Лукашенко, який ось-ось навчиться обходитися без неї, здавшись у Росію, вже наведене вище виступ Петра Порошенка (05.12), і, нарешті, новорічне привітання росіянам Володимира Путіна (08.50), навіть у гримі схожого на упиря. Або, можливо, одного з його двійників - але двійником упиря може бути тільки інший упир. Дуже корисно прослухати всі три виступи поспіль - спокійно, неквапно, вдумуючись у кожне слово і кожну інтонацію, і порівнюючи їх.
А потім, так само спокійно й неквапно, обміркувати наші перспективи при різних результатах виборів. Притому не тільки президентських виборів, але і виборів у Верховну Раду.
І напослелок - про веселе. Це пародія Кварталу 95 на новорічний виступ Петра Порошенка. Не схоже на реальне виступ анітрохи - але дуже весело. І дуже радісно за Україну, де такі пародії можливі.
Насолоджуйтесь цією можливістю. І цінуєте її.
