Приватна ППО. Чи кожен зможе купити собі кулемет проти дронів
Проєкт із залучення підприємств до системи протиповітряної оборони запрацював під час керівництва Міноборони Михайлом Федоровим. Днями уряд вніс зміни до правил проєкту. Кого вони стосуються і чи зможе бізнес самостійно відбитися від "шахедів"?
Проєкт, якому скоро рік
Приватна ППО — це експериментальний проєкт, старт якому дала постанова Кабінету міністрів №1506 від 19 листопада 2025 року. Відтоді, як повідомляють у Міністерстві оборони, до такого формату долучилося майже 100 підприємств, станом на середину жовтня цього року їхні групи знищили понад 60 повітряних цілей ворога. Основними засобами ураження є безпілотники-перехоплювачі та автоматизовані турельні установки з великокаліберними кулеметами.
Для того, щоб підприємство долучилося до проекту, воно має подати відповідні документи для отримання дозволу. Серед таких документів, наприклад, ліценція на охоронну діяльність, підтвердження відсутності бізнесу на території противника, не перебування під санкціями. Існують окремі вимоги до керівника підприємства, приміром, він не повинен мати психічних розладів або непогашеної судимості. Персонал груп ППО також проходить спеціальну перевірку щодо відповідних допусків, а також навчання. Роботу приватної ППО оплачує саме підприємство.
Тобто, це не приватні армії — групи протиповітряної оборони приватного бізнесу інтегровані в загальну систему оборони, їм виділяють сектори спостереження, конкретні райони ведення вогню та прописують технічні умови взаємодії. Вони не уповноважені самостійно відкривати вогонь — тільки за наказом військових. Із часу створення приватної ППО для її персоналу існували жорсткі умови: ці люди не отримували бронювання. Тобто, у рамках проєкту збивати дрони можуть лише ті, хто згідно з законом не підлягає мобілізації.
Які зміни вніс уряд і чим вони викликані
Перша зміна, яку пропонує уряд: підприємства, які вже приєдналися до приватної ППО, зможуть захищати не лише свої обʼєкти, а й обʼєкти інших підприємств на підставі договору. Простіше кажучи, великий бізнес, який може дозволити собі мати відповідну зброю та власний персонал для збиття "шахедів", допомагатиме меншому бізнесу. Принаймні, так би мало бути в ідеалі. Кожний ФОП, звісно, не зможе мати власну ППО, а от парасольку великих компаній, чиї офіси, магазини або логістичні центри знаходяться поруч, зможе. Склавшись фінансово з іншим середнім і малим бізнесом.
Також передбачена можливість передачі засобів ППО в користування між уповноваженими підприємствами на підставі спільного рішення з командуванням Повітряних Сил.
Друга зміна: додано нові критерії участі підприємств у реалізації проекту — статус резидента Defence City та/або визначення Міністерством оборони підприємства критично важливим. Очевидно, нововведення викликане тим, що без бронювання складно знайти людей для вогневих груп, тоді як статус критичності дасть можливість забронювати персонал ППО. Також знижено мінімальний вік членів груп протидії повітряним цілям — з 21 до 18 років. Тут, мабуть, те саме пояснення: не вистачає людей.
Наступна зміна: можливість використання пілотованих повітряних суден у складі груп протиповітряної оборони. Отже, підприємства зможуть використовувати невеликі літаки для збиття дронів. Як це працюватиме — поки незрозуміло, адже інтегрувати те, що в небі, складніше за те, що на землі. Але якщо зміна є, значить, її узгодили з бізнесом, а далі вже питання протоколів і процедур.
Остання зміна: розширено можливості застосування дронів-перехоплювачів, врегульовано використання підприємствами бойових частин та електродетонаторів. Відомо, що бізнес уже інвестує у створення мобільних груп, які використовують дрони-перехоплювачі, вкладає у розробки БПЛА. ЗМІ писали про досвід "Нової пошти" та про ініціативу "Дикі шершні". Так що остання з урядових змін радше є прописуванням офіційних правил постфактум.
Українська влада наголошує, що приватної ППО ніде у світі більше немає, тим самим демонструючи партнерам високий рівень мобілізації нашого суспільства, готовність бізнесу розділяти відповідальність за захист тилу. Всередині країни приватна ППО — це своєрідний компроміс із великим бізнесом: захистити кожний завод, кожний логістичний центр військові не можуть, підприємці несуть значні збитки після прильотів і висловлюють невдоволення проблемами з протиповітряною обороною далеко від лінії фронту, тож держава дала їм право відбиватися самим. А заодно збільшила власні можливості ешелонованої системи збиття ворожих БПЛА.
Наразі цифра збитих повітряних цілей за час роботи приватної ППО не вражає. Тож чогось, мабуть, не вистачає для більшої ефективності. Вогневі групи підприємств діють локально, простіше кажучи, захищають свій завод, а якщо дрон пролітає на більшій відстані – він вже не їхня ціль. Можливо, є сенс розширити радіус дії таких вогневих груп. На їхньому озброєнні зараз перебувають переважно великокаліберні кулемети та невеликі дрони-перехоплювачі, та якщо власники підприємства здатні придбати щось потужніше, то чому б їм цього не дозволити. Також бізнес нарікає на складні бюрократичні процедури та серйозні перевірки, що гальмує оперативне розгортання приватної ППО. Тож для поліпшення результату її роботи, очевидно, потрібно почати з підвищення рівня довіри між державою і бізнесом, готовим брати участь у захисті нашого спільного неба.
