Жертва дружби. Польщі замість ексгумації подарували голову В'ятровича
Сьогодні Кабінет Міністрів звільнив Володимира В'ятровича з посади директора Інституту національної пам'яті. Примітно, що першим цю новину публічно озвучив скандальний народний депутат від "Слуги народу" Максим Бужанський, не приховуючи своєї радості від цього факту і не відмовивши собі в задоволенні поехидничать з цього приводу. "Запис у трудовій книжці В'ятровича пропоную зробити наступного характеру. Крав за Україну", - прокоментував звільнення нардеп.
Дещо менш веселим був сам В'ятрович, який з нагоди завершення роботи в Інституті записав відеозвернення, в якому спробував підвести підсумки своєї п'ятирічної роботи, підкресливши, що більшість амбітних цілей, які він ставив, вдалося досягти - позбавлення від комуністичної символіки, відкриття архівів КДБ, офіційне визнання борцями за незалежність України ОУН-УПА і так далі.
Втім, відставка В'ятровича мало кого здивувала, адже після перемоги Володимира Зеленського та його партії на виборах вона була неминуча по цілому ряду причин як внутрішньо-, так і зовнішньополітичних.
Ще в червні, на самому початку своєї каденції, президент Зеленський здійснив "проривний" візит до Польщі, де зустрівся з колегою Анджеєм Дудою. Після цієї зустрічі було заявлено про "прорив у відносинах" між Україною і Польщею, який виражався у домовленостях про спорудження на кордоні загального меморіалу примирення, розблокування дозволу на ексгумацію загиблих поляків в Україні, вирішенні спірних питань, пов'язаних з історією і т. д.
В'ятрович на посаді директора ІНП своєю діяльністю щодо "героїзації Бандери і Шухевича" настільки сильно дратував поляків, особливо прихильників правлячої партії "Право і справедливість", що йому навіть заборонили в'їзд до Польщі. Таким чином, звільнення В'ятровича цілком може бути в першу чергу доброзичливим і примирливим жестом на адресу Польщі з надією на продовження політики примирення.
Щоправда, за минулі після "прориву" у відносинах України і Польщі три місяці відставка В'ятровича стала, по суті, першим недекларативным кроком Зеленського назустріч полякам. Про досить болючою для українського суспільства теми дозволу полякам проводити ексгумацію після зустрічі Зеленського з Дудою воліють не згадувати, адже піти на такий крок без відповідних поступок Польщі означає поставити себе в не дуже зручне становище. Відставка ж В'ятровича - ідеальний варіант "послуги" полякам, з якої можна починати кроки по зближенню. Тим більше що директора Інституту національної пам'яті все одно б звільнили.
Внутрішньополітичних причин для відставки В'ятровича і без поляків більш ніж достатньо. По-перше, В'ятрович є членом команди колишнього президента Петра Порошенка і навіть балотувався в нинішню Верховну Раду під №25 в списку партії Порошенка "Європейська солідарність". Однак голосів, отриманих "ЄС" на виборах, зовсім трохи не вистачило для проходження В'ятровича в парламент.
По-друге, погляди В'ятровича як на історію, так і на політику цілком дозволяють віднести його до числа ідеологічних супротивників Зеленського та його партії. І хоча чітко визначити ідеологію "Слуги народу", в тому числі щодо питань історичної пам'яті, в цілому поки складно, В'ятрович зі своєю націоналістичною риторикою в неї все одно ніяк не вписується.
Недарма звільнення директора ІНП так відверто радіє Бужанський, любитель поностальгувати за СРСР і поміркувати про інтелектуальні здібності жуйних тварин, що дозволяють собі давати оціночні судження. Неважко припустити, що звільнення В'ятровича радо сприймуть і багато виборці президента Зеленського, особливо ті з них, хто перекочував в "зелений" табір "біло-блакитного".
Що ж стосується наслідків догляду В'ятровича з інституту національної пам'яті, то головне питання на сьогодні - наскільки сильно буде піддана ревізії вся та політика, яку проводив звільнений директор. За словами самого В'ятровича, прем'єр-міністр Олексій Гончарук запевнив його, що зміни курсу не буде, але навряд чи таке можливо. Багато що в цьому питанні буде залежати від того, хто замінить В'ятровича на цій посаді. Швидше за все, змінник В'ятровича як мінімум прибере з порядку денного питання, дратівливі поляків, а як максимум буде розвивати якісь "примирливі" ініціативи спільно з аналогічним польським інститутом.
Окремим питанням буде стояти декомунізація, проведена в тому числі і зусиллями В'ятровича. Власне, спроби дати декомунізації зворотний хід вже мають місце. І хоча зворотне перейменування проспекту Григоренка на проспект Жукова в Харкові була зупинена судом, інші подібні спроби в населених пунктах, де сильні проросійські настрої, гарантовано будуть. Хто б не став у результаті новим директором ІНП, повністю скасувати декомунізацію вже навряд чи буде можливо. А ось те, з'являться окремі осередки реставрації комуністичного ідеологічного спадщини і наскільки великими вони будуть, буде залежати в тому числі і від нового глави Інституту.
