Пияцтво, бешкети і червоний прапор. Чому Росія здала "бандерівцям" свою "бабусю для биття" Олену Бойко
Російські спецслужби депортували в Україну Олену Вищур. Вона ж Олена Бойко. Ця дама запам'яталася росіянам тим, що в ефірі програми "Місце зустрічі" на НТВ влаштувала бійку з польським журналістом Томашем Мацейчуком за те, що той поставив знак рівності між сталінізмом і гітлеризмом.
Треба сказати, що Олена настільки плідно працювала в антиукраїнських російських ефірах, що російська влада навіть стали трактувати її заробітки за участь у телепрограмах як підприємницьку діяльність. Формально саме це стало причиною її депортації. У грудні 2018 р. Преображенський суд Москви ухвалив рішення видворити Вищур-Бойко з країни, так як вона "порушила правила перебування на території РФ". Зокрема - не оформила патент на здійснення трудової діяльності.
Незважаючи на серію акцій підтримки з боку російських пропагандистів, які стверджували, що Віщук-Бойко в Україні чекає розправа, судові пристави доставили скандальну телезаробитчанку в пункт пропуску "Нехотєєвка" у Бєлгородській області і передали її співробітникам Держприкордонслужби України. Вже на нейтральній території Вищур-Бойко зробила останню спробу уникнути повернення на батьківщину. Вона написала заяву про надання їй у Росії політичного притулку. Однак, як розповіла її адвокат Галина Перфільєва, "співробітники (РФ. - Ред.) не стали приймати заяву і виштовхали її". Після перетину кордону Вищур-Бойко затримали. В Україні вона оголошена в розшук. Їй інкримінує статтю про зазіхання на територіальну цілісність України. І тут виникає питання. За Олену Вищур-Бойко вступали депутати Держдуми, топ-пропагандисти. Чому її відправили в Україну, де вона звинувачується в роботі на Росію?
Прес-служба СБУ повідомляє, що, починаючи з 2014 р., Олена "поширювала в інтернеті матеріали антиукраїнського характеру, пропагувала протистояння між українцями з-за політичних переконань, публічно закликав до порушення територіальної цілісності України". Сухий язик правоохоронців не в змозі передати всю барвистість і епічність антиукраїнської активності Олени. У 2015 р. журналісти Zaxid.net випустили матеріал "Львівське підпілля", що розповідає про діяльність Олени Вищур-Бойко. У статті згадується Дмитро Лященко. Як і Олена, він журналіст львівського комуністичного ресурсу "Галицький яструб". Виявляється, що цей чоловік приїхав у Львів з Кривого Рогу в січні 2015 р. оселився в квартирі Вищур і буквально через місяць відзначився в першій провокації, проведеної ними спільно.
Напередодні 23 лютого 2015 р. в мережі з'являється повідомлення, що група однодумців планує здійснити прогулянку до Високого Замку. Там же йдеться, що Лященко збирається вивісити комуністичний прапор. Акцію занесення червоної ганчірки вдалося запобігти силами місцевих патріотів. А через кілька місяців, у ніч з 9 на 10 травня, новий інцидент. І знову анонсований заздалегідь. Група "Галицький яструб" повідомила львів'янам, що Лященко планує здійснити вулицями нічного Львова пішу прогулянку з винесенням в люди червоного прапора. За словами свідків, Дмитро був дуже п'яний і немов навмисно наривався на побої. Перехожі скрутили червонопрапорного Дмитра та передали в поліцейську ділянку, де з ним була проведена профілактична бесіда. Поліцейські відібрали у провокатора бойовий прапор і відправили його додому. А буквально через кілька годин Дмитро, Олена і черговий червоний прапор, зайшовши в магазин за пивом, нарвалися-таки на міцну галицьку ляпас. Ну що ж. Нагорода знайшла героя. Олена тут же публікує відео в мережі, стверджуючи, що її співучаснику вибили око за любов до радянських ветеранів. Насправді ніяких серйозних пошкоджень Дмитру Лященко тоді нанесено не було. Версія про те, що комуністи-підпільники, у число яких входила Олена, навмисно провокували перехожих на побої - більш ніж правдоподібною. Після інциденту Дмитро Лященко стає спеціальним кореспондентом НТВ у Львові.
У липні 2015 р. видання "Галицький яструб" знову опиняється в центрі провокацій. 17 липня у Львові проходить проплачений мітинг з вимогою автономії Галичини та приєднання Львівської області до ЄС. У ньому взяло участь близько 20 осіб. Акція тривала не більше п'яти хвилин. Пізніше Служба безпеки України затримує двох підозрюваних, якими виявляються активні автори видання - 56-річна Олена Вищур-Бойко і 42-річний Роман Богвелишвили. Останній відомий тим, що в жовтні 2014 р. заявив про свій намір переїхати в ДНР. Пізніше Богвелишвили відмовився від цього наміру. Прес-служба СБУ тоді повідомляла, що в ході обшуків у членів організації були виявлені банківські картки, на які надійшла іноземна валюта з Російської Федерації та інших країн, а також статуту політичної партії "Русь Соборна". Після обшуків і підозр в організації сепаратистських мітингів у Львові Олена Вищур-Бойко біжить на неконтрольовану територію Донецької області, а через деякий час виявляється у Москві.
Олена називає себе журналісткою. В її резюме міститься інформація про те, що вона закінчила факультет журналістики Львівського університету, де навчалася в період з 1983 по 1987 рр. насправді, як вдалося встановити zaxid.net в цей самий час Олена Вищур-Бойко була заарештована і перебувала під вартою. 10 жовтня 1983 р. Червоноградським ГУВС у Львівській області її затримали за крадіжку. Після суду Олена Вищур відбувала покарання у Качанівській колонії № 54 у Харківській області. З її видворенням з Москви теж не все гладко. 10 грудня 2017 р. російські ЗМІ повідомили про те, що Олена зникла. Пізніше з'ясувалося, що її затримав дільничний після численних скарг сусідів "на нічні посиденьки і бешкети". За інформацією російської "Газета.ру", квартира, яку знімала Олена, з початку 2017 р. значилася в московській поліції як "антисоціальна". Нічого не скажеш - "університети" ще ті. Прямо-таки Мата Харі "російського світу". У цій історії стільки червоних прапорів і ідіотизму, що мимоволі згадується старий радянський анекдот: 23 лютого 1945 р. Штірліц йшов по Берліну. З нагоди свята він причепурився. Радянська солдатська гімнастерка, будьонівка, волочиться ззаду парашут. Штірліц знав, що радянські війська вже наближаються до ворожої столиці і скоро війні прийде кінець. Проте зараз... "Треба дотримуватися конспірацію", - подумав Штірліц і надів сонцезахисні окуляри.
Спостерігаючи за спецопераціями російських спецслужб, складається враження, що їх спеціально навчають відповідати образу коханої радянськими громадянами кіногероя. Простежується певна ієрархія. Якщо, наприклад, Володимиру Путіну за чином належить прикидатися кіношним полковником Ісаєвим, то агентам простіше - зразок Петрова і Баширова - ця опція недоступна. Вони зобов'язані не виходити за рамки пародій і анекдотів. Що ж стосується Олени Вищур-Бойко, то її агентурне кредо - російськомовна бабуся для биття. Відправивши її в українську тюремну камеру, росіяни просто влаштували їй останню гастроль. Виставили жертвою "кривавих фашистів", які розправляються з любителькою російських телеглядачів. Ось тільки розраховувала сама Олена, що останній ляпас для створення живописної пропагандистської картинки вона отримає від свого ж наймача?