Ракета стримування. Кому довірять "кнопку" від грізного українського "Нептуна"
Однією з реально проривних новин стало бачення Генеральним штабом місця в оборонних структурах для новітніх комплексів протикорабельних крилатих ракет "Нептун", які найближчим часом повинні надійти на озброєння армії.
Отже, якщо судити з інтерв'ю командувача морської піхоти ВМСУ генерал-лейтенанта Юрія Содоль інформаційному агентству АрміяInform, то під "Нептун" у складі саме морської піхоти буде створений окремий ракетний полк.
Рішення виглядає як мінімум неоднозначним. З одного боку, зрозуміло прагнення військових зібрати сили берегової оборони, що називається "в одних руках" - в даному випадку Командування морської піхоти. Тим більше що в її складі вже є 406-а окрема артилерійська бригада (база - р. Миколаїв з базуванням окремих дивізіонів в Очакові, Дачній, Білгород-Дністровському) і 32-й окремий реактивний артилерійський полк (Алтестово, Одеська обл.).
В той же час не можна не відзначити, що не відпрацьовану у військах техніку варто було б, принаймні, на перших порах передати до складу артилерії Сухопутних військ, де є підготовлені кадри. Не варто забувати, що саме у "сухопутчиков" на озброєнні складаються оперативно-тактичні ракети "Точка-У". А "морякам" доведеться починати все заново, що, враховуючи відоме протистояння (принаймні, на штабному рівні) адміралів і генералів, буде крайньої непросто. І однозначно позначиться на часі освоєння комплексів в стройових частинах.
З іншого боку, єдині нині ерзаци протикорабельних ракет - модернізовані комплекси С-125-2Д1 "Печора" - перебувають у складі зовсім іншого роду військ - Повітряних сил. Саме в їх складі не так давно був сформований 7-й окремий зенітний ракетний дивізіон.
Додаткові можливості у С-125 з'явилися за рахунок установки сучасної головки самонаведення. Однак і в цьому випадку, судячи з усього, бойові можливості комплексу в роботі з надводним цілям не вражають: всього 10-15 км (що, втім, для невеликого Азовського моря цілком нормально).
Крім того, бентежить відверто невелика потужність бойової частини - всього 72 кг, що явно мало, щоб втопити бойовий корабель типу корвета. З іншого боку, якщо розглядати в якості цілей російські прикордонні кораблі і катери, то нанести серйозні пошкодження цим "балії", найчастіше переробленим з морських буксирів, цілком реально.
У той же час дозвуковая крилата ракета комплексу "Нептун" здатна вражати цілі на дальності до 300 км. На маршової дистанції висота польоту ракети з осколково-фугасної бойовою частиною становить від 10 до 30 м, а на підльоті до мети - 4-5 м.
Вперше проект "Нептун" був представлений в 2015 р. на щорічній столичній виставці "Зброя та безпека", а перші випробування почалися навесні 2016 р. Працюючий прототип комплексу був показаний публічно в ході виставки 2019 р. До того часу вже були виконані кілька реальних пусків на відпрацювання основних елементів конструкції ракети.
Прийняття на озброєння берегового комплексу планується на 2021 р., в подальшому на озброєння підуть варіант морського (для перспективних ракетних катерів типу "Лань") і повітряного базування (в якості носія передбачається використовувати фронтові бомбардувальники Су-24М).
Власне кажучи, досить ударні за нашими мірками темпи розробки і початку випробувань ракети обумовлені тим, що документація за радянським проектом Х-35 та елементи, необхідні для виробництва корпусів цієї ракети, на момент розпаду Радянського Союзу перебували у Харкові.
При цьому саме через незавершеність проекту багато елементів нашим конструкторам довелося робити заново - тому ракета вийшла повністю вітчизняна, тільки своїми габаритами нагадує аналоги: російський "Уран" і його північнокорейську копію.
Необхідність прийняття такої ракети на озброєння національних Збройних сил складно переоцінити - після анексії Криму виявилося, що у нас немає протикорабельного берегового комплексу. Не стало у нас протикорабельних ракет морського базування - останні росіяни демонтували з ракетного катера "Прилуки" перед його поверненням власнику.
Після прийняття не озброєння "Нептуна" він стане одним з ключових елементів "доктрини стримування" і буде представляти серйозну противагу спробам повного панування російського військово-морського флоту на Чорному, а особливо на Азовському морях.