Росія повертається на бієнале. Чому щілин, крізь які лізуть москалі, буде все більше

Яке "мистецтво поза політикою" везе до Венеції дочка колеги Чемезова по "Ростеху"

Російській виставковий павільйон у садах Джардіні стояв закритим в 2022 році. У лютому на знак протесту проти повномасштабного вторгнення російські художники Кирило Савченков та Олександр Сухарєв разом із куратором Раймундасом Малашаускасом відмовилися від участі в бієнале, назвавши ситуацію "політично й емоційно нестерпною". У 2024 році росіяни передали ключі від павільйону болівійцям для їхньої виставкової презентації. На початку березня цього року стало відомо, що павільйон знову запрацює, на ньому представлять виставку "Дерево, вкорінене в небі". У проекті запланована участь близько 50 музикантів, поетів, філософів з Росії та інших країн. Серед них названо Аргентину, Бразилію, Мексику та Малі. В останній, нагадаємо, до літа минулого року "високу культуру" несли російські "вагнерівці", які підтримували місцеву хунту, займаючись терором місцевого населення.

Зміст виставки росіян, за їхніми заявами, у створенні "простору для діалогу". Комісаркою цього дійства буде Анастасія Карнєєва, дочка відставного генерала та заступника директора підсанкційної у США та Євросоюзі оборонної корпорації "Ростех" Миколи Волобуєва. Гендиректором корпорації є один із найближчих соратників Путіна Сергій Чемезов, якого відносять до найбільших прихильників продовження війни в Україні. Тобто безпосередній зв’язок Карнєєвої з путінським оточенням сумніву не підлягає. Італія має право не видати їй візу або анулювати наявну, якщо така є, але це навряд. В якості прецеденту можна згадати Олімпіаду в Мілані, куди, попри протести Всесвітньої антидопінгової організації, акредитували тренерку-путіністку Етері Тутберідзе. На минулій Олімпіаді на допінгу спіймали її вихованку, фігуристку Камілу Валієву. Цього разу тренерка привезла на ігри грузинського фігуриста Ніку Егадзе, прикрившись своїм грузинським походженням.

В медіа участь росіян у бієнале активно просуває спеціальний представник президента РФ з міжнародного культурного співробітництва, підсанкційний Михайло Швидкой. Цей урядовець постійно розповідає про необхідність скасування санкцій проти російських діячів культури. Його називають ініціатором повернення росіян на бієнале. У ЗМІ повідомляють, що Швидкой особисто затверджував учасників виставки від Росії, його мета — не шокувати глядачів кремлівською пропагандою, а донести до них меседж "мистецтво поза політикою". Та ж пропаганда, тільки вмотана в привабливу обгортку.

Як італійці шукали винного і чому з цього нічого не вийшло

Виставку організовує Фонд Венеційського бієнале, а оплачує її уряд Італії. Сума з року в рік змінюється, в середньому це близько 20 млн євро. Раду директорів Фонду призначає міністр культури Італії, до його складу входить і представниця міністерства, зараз це Тамара Грегоретті. Міністр культури Алессандро Джулі заявив, що Фонд не узгоджував із ним допуск росіян на виставку і зажадав відставки Грегоретті. Та відповіла: згідно зі статутом бієнале, його керівництво не повинне звітуватися перед міністерством.   

Фонд послав за відомою адресою не лише італійське міністерство культури, а й Єврокомісію. У спільній заяві віце-президент Єврокомісії Хенна Вірккунен та єврокомісар із питань міжпоколіннєвої справедливості, молоді, культури та спорту Гленн Мікаллеф пригрозили позбавити Фонд гранту. А це — два мільйони євро. Венеційські виставкарі відповіли: вони не узгоджують зміст національних виставок, якщо у країни є павільйон, вона може там висловлюватися, як забажає. І тут же прикрилися "хорошими росіянами", яким навали майданчики раніше. Змовчавши, що ці люди мешкають не в Росії, а за кордоном. 

Представники 22 країн у спільному листі звернулися до президента виставки П’єтранджело Буттафуоко з проханням не допускати Росію на бієнале. Із закликом переглянути рішення щодо допуску росіян зверталися глава МЗС України Андрій Сибіга та віцепрем'єр-міністер — міністр культури Тетяна Бережна. Вони вказали на те, що Росія відкрито використовує культуру як інструмент політичного впливу та озвучили суму збитків культурного сектору України за час війни: прямі збитки перевищують $4,2 млрд, загальні втрати галузі оцінюються більш ніж у $31 млрд. Окрім офіційних осіб, до Фонду бієнале зверталися митці з різних країн, але в підсумку Росію все ж допустили. "Жодних правил не порушено, а санкції проти Росії — повністю дотримані", — заявили організатори. Вони прикрилися тим, що серед учасників російської виставки немає митців, проти яких діють санкції.

Рішення керівництва Фонду бієнале підтримав віце-прем’єр Італії Маттео Сальвіні, знаний проросійськими поглядами. Що ж до самих організаторів, то найцікавіша біографія з них у Буттафуоко. Він — племінник ексдепутата парламенту від Італійського соціального руху (ультраправа партія прихильників Беніто Муссоліні) Антоніо Буттафуоко, очолював молодіжне крило цієї партії та входив до центрального комітету. Коли партія відмовилася від ідеології фашизму та змінила назву на "Національний альянс", нинішній президент Фонду бієнале протягом восьми років входив до її керівництва. В мережі є його висловлювання на підтримку Путіна, свого часу він назвав кремлівського диктатора "єдиним справжнім правим лідером". Тобто Швидкому особливо й не потрібно було вмовляти путініста Буттафоко відновити роботу російського павільйону. 

Цікаво росіяни оформили фінансування свого павільону. Щоб не виникло питань про гроші Кремля, спонсором російської виставки виступив олігарх Леонід Міхельсон, власник великої газовидобувної компанії "Новатек". Виявилося, цей Міхельсон не перебуває під санкціями ЄС. Проти нього санкції ввели Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, а перед Європою він досі чистий. Принаймні, поки що, оскільки непослух Буттафоко може закінчитися розслідуванням фінансової діяльності Фонду бієнале. Якщо, звісно, уряд цього захоче, адже він затверджував цю особу на посаду директора. Крім того, кажуть, Буттафоко має хороші зв’язки з прем’єром Джорджею Мелоні ще по молодіжці ультраправих. 

Чи можливо перекрити всі щілини, через які пролазять москалі

Мер Венеції Луїджі Бруньяро підтримав організаторів виставки. Він пояснює: якщо Росія виставить у своєму павільйоні пропаганду, він його закриє, але "ми не воюємо з російським народом, а мистецтво є відкритим". Отже, для того, щоб зірвати показ російського проекту на бієнале, потрібно довести, що він носить відверто пропагандистський характер, але якщо спеціально відібрані росіяни на чомусь не спаляться, зробити це буде непросто.

Якщо з Фоном бієнале ситуація зрозуміла — ідеологія його керівника та особливі стосунки з росіянами зробили свою справу, то загалом італійці чуйні до прохань українців щодо заборони гастролей російських митців. Так, кілька днів тому стало відомо, що улюблену балерину Путіна Світлану Захарову виключили з танцювального гала-концерту в Римі. У січні їй та балеруну Вадиму Рєпіну дали відкоша у флорентійському театрі Maggio Musicale Fiorentino. Розголос став можливим завдяки нашому посольству в Італії. У листопаді минулого року з порожніми кишенями з повернувся додому ще один гастролер — оперний співак Ільдар Абдразаков. Він мав виступати у театрі Верони. В липні також минулого року посольству спільно з українською громадою в Італії вдалося добитися скасування симфонічного концерту під керівництвом близького друга Путіна Валерія Гергієва. Але не без проблем. Адміністрація палацу Reggia di Caserta ухвалила таке рішення тільки після протестів, які відбулися в Мілані.

Скасовують виступи росіян і в інших країнах ЄС. Десь більш охоче, десь після значного розголосу. Так що казус бієнале радше є виключенням, а не правилом. Але разом із тим це й небезпечний прецедент, якщо італійська влада поступиться, а наша дипломатія — не дотисне. Світ, на жаль, звикає до баналізації війни в Україні, розрахунок на це не приховує і згаданий Швидкой. Ми не вперше стикаємося з тим, як росіяни пролазять у будь-яку щілину, яку їм хоча б трохи відкривають. Приміром, цьогорічний лауреат "Оскара" за кращий документальний фільм "Пан Ніхто проти Путіна". Фільм дансько-чесько-німецький, але документуванням російської пропаганди у школі займався вчитель Павло Таланкін, який вивіз відзнятий матеріал за кордон. Ідея Таланкіна цікава, світ, переглянувши це кіно, хоча б трохи зрозуміє, як Путін готує наступні покоління для війни. Але під час отримання "Оскара" росіянин закликав "зупинити всі війни у світі", а не війну, розпочату його країною проти нашої, і через яку власне став можливим його фільм.

Українці за кордоном, наші дипломатичні місії, уважні до культурно-мистецького життя в країнах перебування, де встигають, там надають розголосу спробам витягнути росіян на сцену. Переважно це працює. Однак з часом таких випадків, як з бієнале, ставатиме більше. Протидіяти російській пропаганді власною контрпропагандою — хороший варіант, але якщо до неї вдаватися, то перед цим потрібно вивчати аудиторію, щоб впливати на неї тонко, інакше іноземний глядач і слухач перестане відвідувати українські майданчики. Тож гірше зробимо тільки собі. Інший варіант — він багатьом у нас не подобається — шукати спільну мову з російськими митцями-антипутінцями, які втекли з Росії, коли вже не виходить закрити всі щілини. Щоб вони вносили у свої твори наш контекст, адже у них і у нас спільний ворог — путінський режим. У західних суспільствах, хочемо ми чи не хочемо, інтерес до Росії зберігається. Тож краще, щоб цей інтерес задовольняли такі, як Таланкін, інакше вакуум заповнятимуть усілякі гергієви.