Санду заграє з Бухарестом. Чи почнеться возз’єднання Молдови з Румунією

Про що казала Санду і як її зрозуміли

"Якщо буде референдум, я проголосую за об'єднання з Румунією", — заявила президент Молдови. Вона зазначила, що її країна стала мішенню для гібридної війни Росії, зокрема, йдеться про дезінформацію та маніпулювання виборами. "Подивіться, що сьогодні відбувається навколо Молдови. Подивіться, що відбувається у світі. Такій маленькій країні, як Молдова, стає все складніше виживати як демократії, як суверенній країні і, звичайно, чинити опір Росі", — наголосила вона. При цьому констатувала, що ідея об'єднання з Румунією не підтримується більшістю населення Молдови. На відміну від вступу до ЄС, куди країна подала заявку у 2022 році і який вона назвала "більш реалістичною метою".

Як видно із заяв Санду, заголовки на кшталт "Молдова об’єднується з Румунією" не відображають суті сказаного президентом. Вона висловила прорумунську позицію, пояснила її, але відразу ж уточнила, що більшість молдаван проти цього. Інша справа, чи доречно главі держави публічно говорити про об’єднання з іншою державою, хай і етнічно дуже близькою. Тож не дивно, що Санду накликала на себе біду в своїй країні, натомість у Румунії її слова сприйняли з неабияким ентузіазмом. Молдовська опозиція, а це проросійські соціалісти і комуністи, вимагають від Санду піти у відставку, звинувачуючи у "державній зраді і порушенні президентської присяги". Вони вхопилися за її слова, малюючи із себе рятівників Молдови від злиття з Румунією. Хоча нічого подібного немає. Санду завжди була прихильницею зближення Кишинева і Бухареста, вона цього не приховувала, просто нині чіткіше розставила акценти.

У Румунії слова лідера сусідньої держави першим прокоментував радник президента Нікушора Дана Євген Томак. Він зазначив, що Бухарест готовий у будь-який момент сісти за стіл переговорів і серйозно обговорити цей сценарій, але "тільки якщо Республіка Молдова вважатиме його прийнятним варіантом". "Будь-який румун доброї волі розглядає тему об’єднання двох держав як природний процес", — підкреслив Томак, водночас закликав ставитися до цього питання дуже серйозно і вести дискусію в "надзвичайно відповідальних і серйозних тонах".

Схоже, румунська влада не сприйняла заяву Санду як заклик до дій, радше як особисту думку. Або навіть не надто зраділа цій заяві. Тема об’єднання Румунії та Молдови десятиліттями рухала політичні процеси в обох країнах, але стояла на місці — якщо ж зрушиться, це призведе до тектонічних змін на політичній мапі обох країн. Простіше кажучи, говорити про об’єднання було вигідно, та не факт, що Бухаресту зараз на часі педалювати процес. 

"За" і "проти" об’єднання

Якщо Санду справді зробила заяву з прицілом на майбутнє об’єднання, а не перевіряла реакцію проросійських сил, тоді потрібно розуміти, що від єднання з Румунією можуть отримати у Кишиневі. Молдова у парі з Україною рухається у бік членства в ЄС, хоча минулого року окремі румунські діячі і закликали прискорити вступ Молдови, оскільки через вето Віктора Орбана рух у парі з Києвом буцімто заважає Кишиневу. У січні цього року Санду і Володимир Зеленський підтвердили синхронне відкриття переговорів про вступ до Євросоюзу.

Та окрім вступу до ЄС, який безумовно суттєво додасть економіці цієї країни, у молдовської влади є проблема, яку лише членством в ЄС не вирішиш, — перебування російської окупаційної армії у Придністров’ї, через що об’єднання самої Молдови поки під питанням. Злиття в одну державу з Румунією, країною НАТО, очевидно прискорить збирання всіх земель. Членство Молдови в Альянсі навряд чи можливе у найближчій перспективі, у випадку ж унії з румунами, молдавські території автоматично стають сферою його захисту. Так Санду повернула б Придністров’я та отримала безпекові гарантії від НАТО для своєї країни.

Що ж отримає Румунія, окрім відновлення історичної справедливості та об’єднання віками роз’єднаного народу в одну державу? Є вигода і є ризики. Почнемо з вигоди. По-перше, якщо переговори про поступове єднання розпочне нинішній президент Нікушор Дан, він може прибрати зі свого шляху ультраправих на чолі з Джордже Сіміоном, які експлуатують тему "Великої Румунії". По-друге, румунські партії, які дійдуть згоди з молдовськими про об’єднання, забезпечать собі кілька переможних електоральних циклів. Та ще й територіально розширять вплив на возз’єднані землі. По-третє, під об’єднавчий процес у перспективі непогані суми Бухаресту може виділити Євросоюз.

Але існують і ризики. По-перше, ініціативу можуть не підтримати в НАТО, де продовжують боятися ескалації з Росією. У Москві обов’язково лякатимуть. У такому разі Бухарест і Кишинів застрягнуть у переговорах, що вдарить по політичних силах, які їх вестимуть. Тобто відбудеться все навпаки — замість дивідендів вони матимуть збитки. По-друге, занадто активне педалювання теми возз’єднання на тлі вступу до ЄС серед європолітиків може породити думку, що поглинання Молдови Румунією бюджету ЄС обійдеться дешевше, аніж інтеграція нової держави, адже частину витрат покриє сама Румунія. У Бухаресті можуть порахувати, що економічно це для нього стане важкою ношею, й не поспішатимуть. По-третє, ментальна відмінність між румунами та молдаванами відчуватиметься десятиліттями після возз’єднання, що внесе у суспільство обох країн значні розколи. Не факт, що це зробить об’єднану країну сильнішою.

Тож після заяви Санду найбільш реалістичним виглядає сценарій розвитку подій, згідно з яким молдовська президентка та її румунський колега спільно заявлять, що пріоритетом зараз є повноцінне членство Молдови в ЄС, а питання возз’єднання розглядатиметься після цього рішення. Чому ні Санду, ні Дан не розіграватимуть карту уніонізму? Санду зауважує, що більшість громадян її країни проти злиття з Румунією. Там ситуація схожа. Згідно з опитуванням компанії Avangarde, 47% респондентів вважають потрібним об'єднання Румунії і Молдови, майже стільки ж, 46%, проти цього. Тобто в обидвох країнах наразі возз’єднання не є національною ідеєю, час якої настав.