Сьогодні українці згадують сумні сторінки українсько-польської історії
Західноукраїнські землі були окуповані Польщею по закінченні Першої світової війни. І майже відразу на цих землях почався процес полонізації, тобто примусове насадження польської мови і культури населенню.
Згодом було введено нову назву для Західної України - "Малопольська Східна", а разом з тим, всі терміни, що нагадують про українську приналежності, такі як "українець", "український", були заборонені.
Прийнятий сеймом 31 липня 1924 року закон "Про деяких постановах в організації школи" ввів замість національній так звану "утраквистическую" (двомовну) школу, в якій викладання поступово переходило на польську мову. Під впливом цього закону розгорнувся справжній наступ на українські школи.
За статистикою, в 1924 році в Східній Галичині нараховувалась 2151 українська школа, а вже в 1930 їх залишилося тільки 716, в 1937 році - 352.
Такий же дискримінації зазнавали українці і в плані отримання вищої освіти. Зокрема, їх не допускали до Львівського університету, в якому могли навчатися тільки ті з українців, хто відслужив у польській армії і дав присягу на вірність Польщі.
Польськими властями були ліквідовані засновані ще австрійським урядом українські кафедри, а обіцянка заснувати державним коштом український університет так і залишилася невиконаною.
У той же час, разом із законом про освіту польський сейм прийняв закони "Про мову управління державної та місцевої адміністрації" та "Про мову управління судів, прокурорських органів та нотаріату", якими, по суті, був усунутий українську мову з усіх державних і самоврядних установ Західної України.