Заощадити на Ізраїлі та Канаді. Чим допоможе Україні новий супутник "Січ 2-30"

Війна в Нагірному Карабаху восени 2020 р., крім високої ефективності застосування ударної безпілотної авіації, показала і крайню важливість отримання актуальної розвідувальної інформації. "Коли ми виводили супутники на орбіту, деякі запитували, для чого це потрібно. Але життя показало, що це нам дуже потрібно. Використання супутників як під час війни, так і після неї, забезпечило нам величезну перевагу", — розповідав президент Азербайджану Ільхам Алієв.

Не повністю чужа тема військового космосу і Україні. Історія нашої супутникової програми має давнє коріння: з 1994-го по 2011-й у космос були виведені п'ять супутників вітчизняного виробництва — "Січ-1" (1994), "Січ-1М" (2004), "Океан-О" (1999 ), "Мікрон" і "Січ-2" (2011). Хоча це були ще радянські розробки — так, наприклад, "Січ-1М" представляв собою модернізований варіант розвідувального супутника "Цілина-Д". Станом на початок 2021 р. всі вони відпрацювали свій ресурс і не передають інформацію на Землю.

19 лютого Володимир Зеленський заявив про те, що Україна в цьому році збудує і запустить супутник для дистанційного зондування землі. Йдеться про супутник "Січ 2-30", розробка якого була розпочата в 2013 р., при цьому ДП "КБ "Південне" мало виготовити саму платформу, а оптичну систему за кресленнями від організацій Академії наук України — київський завод "Арсенал". За попередніми планами він повинен був бути запущений у 2017 р. Однак державне фінансування програми після окупації Росією Криму та початку війни на Донбасі було значно знижено.

Тільки в грудні 2019 р. дніпрянам за власні гроші вдалося зібрати льотний зразок і почати його випробування. Новий супутник має наступні характеристики: загальна маса близько 170 кг, роздільна здатність близько 7,8 м при ширині зони зйомки близько 47 км. Розрахований на пʼять років служби на круговій сонячно-синхронній орбіті висотою 668 км з нахилом 98,1°. Такий пристрій дозволив б значно посилити розвідувальні можливості України і добре відповідає сучасним вимогам.

Однак при наявності супутника і можливостей для його використання (у вигляді, наприклад, станції прийому інформації ПС-8.2 або загоризонтальної радіолокаційної станції 5Н86 "Дніпро" в Мукачево), залишається питання виведення на орбіту. У листопаді Державне космічне агентство України (ДКАУ) почало переговори про запуск українського супутника з сертифікованим дистриб'ютором компанії SpaceX Ілона Маска. За словами в. о. голови ДКАУ Михайла Лева, "було і є багато технічних питань, які зараз вирішуються, проте є розуміння, що є вільний слот у грудні 2021 р. для запуску українського супутника". В ході засідання комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку 15 лютого він повідомив, що затверджений генеральний графік закінчення оптоковолоконної системи "Січ 2-30" і наземного сегмента. "Супутник готовий на 85%, якщо говорити про орбітальний сегмент, а наземний сегмент готовий на 45%", — уточнив Лев.

Залишилося не озвученим, скільки необхідно фінансування для добудови супутника і модернізації наземного сегмента. Зате можна прикинути загальну вартість запуску. Нині на міжнародному ринку за виведення 1 кг вантажу на навколоземну орбіту беруть $10-40 тис. З огляду на вагу "Січ-2-30" і вартість страховки (від 6% до 20% від вартості пуску), можна говорити про те, що загальна вартість програми запуску становить приблизно $9 млн.

Якщо врахувати, що тільки на перший корвет, який планують будувати по турецькому проєкту, вже виділено $137 млн, то ця сума не виглядає якоюсь фантастичною. По суті, це невелика плата за посилення можливостей. І пряма економія коштів у майбутньому: починаючи з 2014 р. наша країна більше витратила на покупку супутникових знімків у комерційних організацій в Ізраїлі та Канаді.

І ще одна важлива деталь — нині в України все ще залишаються можливості для створення більш сучасних супутників з роздільною здатністю 1 і 0,5 м. "Південмаш" також заявляє про готовність (при наявності фінансування) створити супутник "Січ-3-Р", який зможе забезпечити зондування землі в радіолокаційному діапазоні незалежно від часу доби і погодних умов. Це забезпечило б Україну власними високоякісними цифровими знімками заданих ділянок земної поверхні. Було б шкода втратити цю можливість.