Мережевий Оракул. Коли НАБУ піде на дно слідом за НАПК

Призначення аудитора НАБУ за квотою ВРУ затягується, а скандальний НАПК продовжує активно йти на дно. Як врятувати потопаючих антикорупціонерів?

Постійні чвари в Національному агентстві з питань запобігання корупції призвели не тільки до іміджевих втрат і НАПК, і влади в цілому. Вчора один з його членів, Руслан Рябошапка, подав заяву про звільнення з посади. "Я закликаю народних депутатів України якомога швидше підтримати законопроект про "перезавантаження" НАПК в першому читанні і в цілому як закон", - зазначив відставник. Нагадаємо, проект такого закону зареєстрований в Раді двома депутатами від БПП Ігорем Алексєєвим та Ігорем Артюшенко. Він передбачає не тільки звільнення діючих членів Агентства, але і аудит НАПК, подібно аудиту НАБУ.

У соцмережах Рябошапку активно підтримують, забуваючи, що членом Агентства він був обраний у березні 2016 р. і несе відповідальність нарівні зі своїми колегами. І що він також отримував величезні премії, навколо яких виник гучний скандал. Як виявили журналісти програми "Схеми", в липні та вересні члени Нацагентства отримали по 250% премії, крім окладу і надбавок. Це до того, що ризики від перезавантаження НАПК досить великі, - ми можемо отримати нові прізвища з тими ж підходами до роботи. І, умовно, навесні 2018 р. в Агентстві знову спалахне конфлікт то за сум преміальних, то через антипатії між членами цього органу. Адже ніхто не скасовував людський фактор. Що ж стосується преміальних, то це спокуса можливо подолати тільки тоді, коли чиновники антикорупційних відомств не зможуть встановлювати собі премії, як інші держслужбовці. Вони - високооплачувані чиновники. І 100 чи 250% премії від їх від зарплати - це астрономічні суми.

Щодо аудиту, запропонованого авторами законопроекту, то в ідеалі він виглядає як панацея, однак зараз ми бачимо, з якими потугами просувається призначення аудиторів НАБУ. Кабмін визначився зі своєю кандидатурою, аудитором стане Михайло Буроменський. Президент поки не назвав конкретну прізвище, а навколо кандидата за квотою парламенту триває війна. Після того як 21 березня Верховна Рада не змогла вибрати між Робертом Сторчем і Найджелом Брауном, оголосили новий конкурс. На роль аудитора погодилися 10 кандидатів, у тому числі такі відомі фахівці, як колишній прокурор Марта Борщ, яка вела справу Павла Лазаренка, і іспанець Карлос Кастресан, який боровся з корупцією в Гватемалі. Проте в антикорупційному комітеті ВРУ вирішили з відбором не поспішати. На думку експертів, друзі нинішнього керівництва НАБУ остерігаються негативних висновків аудиту, що спричинить за собою проблеми для Артема Ситника. А так - немає аудиту, немає і проблем. Тому можна прогнозувати: з обранням ревізора Антикорупційного бюро Ради від профільний комітет поспішати не буде.

І якщо кадрове перезавантаження НАПК цілком може поліпшити роботу цього органу, то з НАБУ все складніше. Воно користується підтримкою США і навіть у разі критичних висновків аудиторів у Ситника є всі шанси утриматися в кріслі. Водночас побутує думка, що Бюро також необхідне перезавантаження. У нас еталоном боротьби з корупцією вважається Румунія, але там Національне антикорупційне управління теж почало ефективно працювати не відразу. Перші арешти високопоставлених чиновників почалися через кілька років після створення управління як незалежного органу, з приходом на керівну посаду Лаури Ковесі. Можливо, впевненість в тому, що на посаді директора НАБУ можна відсидіти свої сім років, шукаючи винних у своїх недоробки на стороні, заважає ефективності цього органу.

В Антикорупційному бюро наполягають: їм необхідні право на прослушку і спеціалізований суд. У Румунії антикорупціонери обходяться без власної прослушки, вони співпрацюють з держслужбою інформації, яка повідомляє їм про можливі факти корупції. А понад 90% справ були ініційовані в результаті звернень, що надійшли від фізичних або юридичних осіб. Іншими словами, локомотивом боротьби з корупцією виступають самі громадяни.

Що ж стосується створення Антикорупційного суду, в теорії він здатний допомогти, однак виникає питання: а судді хто? Говорять: візьміть молодих людей з юридичною освітою, які ще не встигли обрости корупційним жирком. Але не секрет, що вступ на юрфак і подальше навчання часто перетворюється на конкурс грошових знаків. І якщо корупція існує вже на цьому рівні, варто очікувати кришталевої чесності від людей, які отримали освіту таким чином? Залишається або виписувати чесних суддів з-за кордону, що виглядає абсурдом, або слідчим НАБУ робити свою справу настільки якісно, щоб обвинувачі з САП не червоніли в суді, а служителі Феміди не мали можливості врятувати корупціонерів від тюрми при всьому бажанні.