Мережевий Оракул. Чи можна вилікувати військову прокуратуру від шизофренії

Справа солдата Колмогорова підтвердило, що вітчизняне правосуддя досі не помічає війни

У четвер із-за неявки обвинувачів Вищий спеціалізований суд переніс на понеділок розгляд касації у справі солдата Держприкордонслужби Сергія Колмогорова. Його звинувачують у вбивстві жінки — пасажири автомобіля, обстріляного нарядом прикордонників на блокпості під Маріуполем 9 вересня 2014 р. Маріупольський суд засудив солдата до 13 років в'язниці. Захист Колмогорова і побратими-прикордонники наполягають: судді симпатизують сепаратистам, а прикордонника не треба в тюрму садити, а нагородити. Група підтримки Колмогорова ходила в Генпрокуратуру, і після спілкування з Юрієм Луценком у неї з'явилася надія, що справа служивого все ж таки переглянуть.

Нагадаємо, апеляційний суд раніше залишив у силі вирок Маріупольського суду. А це означає, що у військової прокуратури немає бажання допомогти прикордоннику: уточнити подробиці справи, адже, як відомо, водій тієї машини втік у Росію, так і стріляв по втікаючому автомобілю не тільки Колмогоров. Його ж товариші по службі впевнені: солдат діяв за статутом, разрешающему в ситуації, в якій він опинився три роки тому, застосовувати зброю проти порушника. У ст. 196 Статуту гарнізонної та вартової служб чорним по білому написано: "Годинним застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє". Але, на біду Колмогорова, в документі є і стаття про перевищення повноважень у застосуванні сили. Саме її врахували судді в його випадку.

Залишається сподіватися, що Генпрокуратура глибоко вивчить проблему і в біді прикордоннику допоможуть. Але цього мало — необхідна службова перевірка людей, які вели слідство, байдужих прокурорів, які представляли обвинувачення в судах. Ця історія повинна стати повчальною для всіх, інакше завтра прикордонники не будуть противитися прориву кордонів, щоб не повторити долю солдата Колмогорова.

В принципі це вже сталося. Не на кордоні, а у військовій частині А3571 на Одещині, на територію якої нещодавно проникли незрозумілі особистості в балаклаві, перенесли паркан, вивезли майно, а командир частини і вартовий дати їм відсіч побоялися. Сьогодні обом загрожує тюремний термін. Як пояснив військовий прокурор Анатолій Матіос, караульний фактично вчинив дії, які повторюють події, що мали місце в Криму і на сході України. "Вартовий має право без попередження стріляти на поразку", — заявив Матіос. Все правильно, але Колмогорова саме за це дали 13 років позбавлення волі.

Тому військовий прокурор не зовсім в курсі дій своїх підлеглих, або мова йде про шизофренії у ввіреному йому відомстві і про подвійні стандарти. Подвійні стандарти завжди погано, але в силових структурах вони взагалі неприпустимі. Для того і існує статут. Якщо не знаєш, як вчинити, роби за статутом. Так вчинив Колмогоров, і цього не зробили на Одещині. Перший вже сидить, другі, можливо, скоро сядуть. Фактично протилежні дії в подібних ситуаціях.

І не треба говорити про необхідність військових судів, про те, що цивільні судді не розуміють специфіки і т. д. Це все правильно, але солдат не повинен сидіти у в'язниці, поки політики вирішать, потрібен чи ні військовий трибунал.

У нас раніше не було війни, тому можливі помилки. Але існує повчальний досвід інших країн, які вітчизняні прокурори зобов'язані вивчати. 4 січня в Ізраїлі колегія суддів одноголосно визнала сержанта Еліора Азарія винним у ненавмисному вбивстві і в поведінку, негідну військовослужбовця Цахалу. Сержантові ставили в провину те, що він добив пораненого терориста в Хевроні. Звинувачення просило від трьох до п'яти років позбавлення волі. Під будівлею суду в цей час проходив мітинг товаришів по службі, які вимагали виправдання Азарії. У липні апеляційний суд залишив вирок в силі. На відміну від Колмогорова, який стріляв по автомобілю-порушнику, ізраїльтянин добив палестинця. Тобто здійснив негуманний акт, якщо тут взагалі застосовується таке визначення. Його покарали, причому досить м'яко. Чому зняли напруженість серед військових, але і не дали можливості правозахисникам дорікати влада Ізраїлю в упередженості до палестинців.

У цій історії є ще один нюанс: сім'я, яка постраждала від нападу терористів, вважає, що сержанта слід визнати героєм. Президент Ізраїлю Реувен Рівлін зустрівся з цими людьми і сказав: "Всі ті, хто виступає обвинувачем солдата, повинні перш задатися питанням, чи здатні вони самі на подібне і як би повели себе в тих обставинах". З цим не посперечаєшся...