Скандальний експорт. Що за "болгарські" міномети купує наше Міноборони після "польських" БМП

Упор на закупівлю зброї та боєприпасів для потреб армії у закордонних виробників бойової техніки і озброєння, який можна відзначити як мінімум останні пару років, як показали останні події навколо оборонного замовлення, на жаль, не завжди себе цілком і повністю виправдовує, зате є основою для розкручування найрізноманітніших корупційних схем.

Відразу ж варто обмовитися, що, по-перше, такі поставки є багато в чому вимушеним кроком. Адже наш військово-промисловий комплекс має вкрай обмежену кількість виробництв замкнутого циклу, а воювати потрібно "тут і зараз".

Крім того, через досить специфічну позицію Євросоюзу, який все ще глобально залежить від поставок російського газу і тому намагається зайвий раз не провокувати Кремль, нам доводиться мати справу майже виключно з східноєвропейськими країнами, які здебільшого зброю самі не виробляють, а намагаються продати надлишки радянських часів.

Причому навіть у цьому випадку нам доводиться ще й працювати через посередників — наприклад, в Болгарії офіційно заборонено продавати зброю в Україну напряму. Мало того, на військових поставках в усі часи "сиділа" велика кількість авантюристів і, м'яко кажучи, не дуже порядних людей і компаній.

У цьому плані характерні два останніх скандали, деталі яких стали відомі громадськості. Насправді їх набагато більше, але з різних причин в умовах військового протистояння з Росією про них публічно не говорять, щоб не давати зайвий привід для російських пропагандистів.

Так, в 2016 р. державна компанія "Укрспецекспорт" підписала договір з польською приватною компанією "Вторпласт С.А." на поставку до кінця 2018 р. 93 броньованих машин БМП-1АК. Ціна питання — понад $15 млн, причому полякам був відразу ж виданий аванс на більш ніж 50 машин в розмірі $9 млн.

Однак польський постачальник не був власником товару, а, по суті, "прокладкою", яка купувала машини в Чехії і Словаччині і після формального техогляду і легалізації в країні продавала Україні. Тому проблеми були прогнозовані. Проте, БМП внесли до державного замовлення та стали чекати.

Перша партія з 20 машин прийшла практично відразу, машини були модернізовані за стандартами ВСУ на Житомирському бронетанковому заводі і відправлені до війська. А ось більше машин Україна не отримала.

Після численних нагадувань і закінчення терміну реалізації контракту "Укрспецекспорт" подав до польського суду. Арбітражний і апеляційний суди встали на сторону України і після судового рішення за допомогою судового виконавця "Укрспецекспорт" примусово забрав техніку, яка перебувала на території польської компанії — це 26 БМП-1. Як заявив представник "Укрспецекпорту", вони сподіваються, що вже скоро вони перетнуть польсько-український кордон.

Таким чином, з контракту в 93 машини наша країна отримає фактично тільки 46. Правда, "Вторпласт" ще виплатить понад $3 млн за непоставлені БМП і судові витрати, але фактично армія недоотримає 47 броньованих машин. Це серйозно позначиться на планах розвитку Сухопутних військ в цілому — адже військові планували їх отримати ще на початку 2019 р., тоді ж переозброїти як мінімум одну бригаду. Не секрет, що бронетехніки у військах не вистачає і деякі мотопіхотні бригади в якості основного засобу пересування все ще мають абсолютно не пристосовані до цього легкі броньовані артилерійські тягачі МТ-ЛБ.

Другий скандал, що набирає силу, з поставками з Болгарії 120-мм мінометів виглядає не просто корупційним, а й небезпечним для життя і здоров'я наших військовослужбовців. Йдеться про те, що Міністерство оборони України в рамках Державного оборонного замовлення на 2020 р. підписало контракт на закупівлю партії 120-мм мінометів ЕМ-120, які належать болгарській торговій компанії "EMCO".

Здавалося б, що на тлі проблем з "Молотом" від заводу "Маяк", які супроводжувалися загибеллю кількох артилерійських розрахунків, і триваючих державних випробувань відразу трьох мінометів від вітчизняних виробників, такий крок виглядає правильним. Тим більше, що потреби армії в цій зброї колосальні — тільки в держоборонзамовлення включена закупівля 140 одиниць.

Однак при найближчому розгляді виявляється, що болгарська фірма не має власної виробничої бази, а проводить ремонт і передпродажну підготовку старої техніки, в тому числі і 120-мм мінометів. Тобто фактично може виявитися, що Україна отримає "старі добрі" радянські 2Б11, але з болгарськими ярликами на виробах.

По цьому контракту дуже багато питань, починаючи з ціни — болгарський міномет обійдеться бюджету, як пише ряд ЗМІ, у 773 тис. грн за штуку, при тому що вітчизняні міномети пропонуються по 500-600 тис. грн. Є питання і до вибору моделі. У Болгарії ще з 1980-х проводиться і знаходиться на озброєнні самохідний міномет "Тунджа", основою якого є 120-мм полковий міномет зразка 1955 р. М-120. А пропонований ЕМ-120 на озброєнні не перебуває, хоча, за словами чиновників з Міністерства оборони України, має сертифікат НАТО.

Загалом, історія з цим контрактом вельми неоднозначна і свідчить лише про те, що відпрацьована в 2015-2019 рр. система закупівель озброєння для армії остаточно зламана і тепер ті або інші контракти курируються людьми, які мають дуже слабке уявлення про принципи оснащення армії.