"Золота акція". Як Ситник буде шантажувати Зеленського Приватбанком
Після вкрай дивного засідання антикорупційного комітету, яке було проведено в закритому режимі в будівлі НАБУ, і де був заслуханий звіт директора головного антикорупційного відомства в країні, очікувано не призвів для Ситника до якихось кадрових наслідків, а також після того, як парламентарії зібрали більше 150 підписів для ініціювання відставки директора НАБУ, Артем Сергійович вирішив вийти в народ. Головний антикорупціонер країни дав прес-конференцію, де звітував про "успіхи" роботи його відомства, завалив журналістів цифрами про кількість відкритих та переданих до суду кримінальних проваджень, відповівши заодно на кілька не завжди приємних для нього питань.
Нічого принципово нового у справі про визнання його винним у корупційному правопорушенні Ситник, зрозуміло, не сказав, продовжуючи гнути свою лінію про нехороших суддів, політичної помсти і відсутності у нього відчуття, що він щось накоїв". Підсумовуючи цю тему, Ситник в черговий раз запевнив, що ні в яку відставку він не збирається, а планує і надалі боротися з корупцією, всупереч тому, що він тепер цілком офіційно теж є корупціонером.
Загалом чогось по-справжньому цікавого на прес-конференції було сказано небагато. Але не можна не відзначити один нюанс - Ситник кілька разів акцентував увагу присутніх журналістів на ділі Приватбанку, наскільки воно масштабне і складне (збитки за нього, якщо вірити Ситнику складають 50% від загальної суми збитків від всіх корупційних справ), і що тепер розслідування цієї справи повністю перейшло до НАБУ. Останнє стало можливо після того, як Генеральна прокуратура втратила функцію слідства та справи, расследовавшиеся там, перейшли в інші правоохоронні органи. "Фактично зараз повноцінне розслідування по Приватбанку проводить тільки НАБУ, інші органи цією справою не займаються", - підкреслив він.
Тут варто нагадати, що справа, про яку говорить Ситник, стосується можливих зловживань в Приватбанку його власниками ще до націоналізації фінансової установи. За даними аудиту, перед націоналізацією власники, головним з яких є олігарх Ігор Коломойський, нібито вивели з банку близько 5,5 млрд доларів, що тепер і розслідує виключно НАБУ.
Немає сумніву, що Ситник раптом згадав про справу Приватбанку зовсім не випадково. Статус фігуранта реєстру корупціонерів природним чином поставив питання про відставку директора НАБУ. І хоча Ситника активно захищають і грантові антикорупціонери в особі Центру протидії корупції та його голови Віталія Шабуніна, і ряд парламентаріїв (голова антикорупційного комітету Анастасія Красносільська до отримання мандата була заступником все того ж Шабуніна), його положення на посади помітно похитнулося. І справа Приватбанку виявилося в руках НАБУ дуже до речі.
Як відомо, Коломойський після зміни влади в Україні розраховує повернути собі втрачений актив або хоча б отримати чималу компенсацію за його втрату. Однак нова влада не дуже поспішає йти в цьому питанні назустріч олігарху. Буквально за кілька днів до прес-конференції Ситника заплутані відносини між владою і Коломойським отримали новий розвиток. У компанію журналістських розслідувань, яка працює на каналі Коломойського "1+1", прийшла СБУ з обшуком у справі про незаконне прослуховування прем'єр-міністра Олексія Гончарука. Після цього деякі навіть заговорили про можливий початок великої політичної війни між Володимиром Зеленським і Коломойським. Ситник ж, схоже, вирішив, що протистояння між президентом і олігархом - це відмінний шанс для нього всидіти в кріслі директора НАБУ.
По суті заяву Ситника на прес-конференції про справу Приватбанку можна розцінити, як пропозицію влади своїх послуг. Мовляв, не забувайте, що розслідування тепер повністю в моїх руках і я готовий вести його так, як буде потрібно.
Ситник прекрасно розуміє, що, незважаючи на усю юридичну казуїстику, яка ускладнює його відставку, його перебування в статусі визнаного судом корупціонера на чолі головного антикорупційного органу країни б'є в тому числі по іміджу влади, для якої було б найкраще позбутися від токсичного антикорупціонера. І єдиний варіант утриматися в кріслі - це запропонувати настільки цінні послуги, що користь від них перекриє для влади іміджеві втрати. І справа Приватбанку може виявитися якраз такий рятівною соломинкою для Ситника.