Рятівна лазівка. Як депутати знайшли спосіб не втратити недоторканність
Здавалося б, рішення вічного і популярного в народі питання про скасування депутатської недоторканності нарешті вийшло на фінішну пряму. Після того як у червні Конституційний суд дав позитивний висновок і по депутатському (№6773), і за президентським (№7203) законопроектів про внесення змін до Конституції щодо зняття з депутатів їх імунітету, виглядало цілком реальним прийняття одного з них у першому читанні нинішньої парламентської сесії. Кращим виглядало відповідну пропозицію Петра Порошенка, яким недоторканність знімалася з 2020 р., тобто для майбутньої каденції Верховної Ради, але в будь-якому випадку практично всі експертні оцінки стосувалися вже осені, коли для ухвалення конституційних поправок у другому читанні знадобилося б понад 300 голосів.
Єдиною перешкодою для старту даного процесу залишалося суто формальне, на перший погляд, розгляд обох вищезазначених законопроектів профільним комітетом ВР з питань правової політики та правосуддя. І ось тут стався вельми несподіваний поворот — зібравшись на своє засідання 11 липня, члени комітету раптом врахували лист апарату парламенту від 3 липня, в якому звернено увагу на застереження КС з питання стану політичної і правової системи України та можливості забезпечення парламентської автономії в умовах повної відміни недоторканності. В результаті формалізм восторжествував — обидва документи були відправлені на доопрацювання.
При цьому у комітетських рекомендаціях значаться навіть чіткі терміни, наприклад, пропозиції і поправки до законопроектів повинні надійти до 31 серпня, а їх обробити правового комітету необхідно до 5 жовтня. Але все це, схоже, просто для відводу очей, так би мовити, де-юре. Але де-факто одвічна проблема зняття з усіх нардепів одним махом їх жаданого імунітету від притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і арешту знову перекладено в довгий ящик. Швидше за все, восени потрібно знову звертатися в Конституційний суд, навесні отримувати від нього відповідь, далі знаходити чергові юридичні прогалини і так по звичному колу.
Примітно, що на цей раз все зроблено за допомогою феноменально казуистичного способу. Тому що в КС не угледіли в надісланих парламентом "недоторканних" законопроектах ні скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, ні загрози ліквідації незалежності чи порушення територіальної цілісності України. А саме такий і тільки такий площині судді з вулиці Жилянської перевіряють законодавчі ініціативи по всіляких ревізій Конституції. Таким чином, висновок про відповідність та депутатського, і президентського законотворчості вимогам статей 157 і 158 Основного Закону повністю легітимізував запуск у ВР багатостраждального процесу конституційних змін щодо скасування недоторканності. Однак, уважно вчитавшись у рішення КС, підковані в юриспруденції нардепи знайшли правову лазівку.
Справа в тому, що в свій документ конституційні судді чомусь включили абзац такого змісту: "Конституційний суд України неодноразово наголошував, що недоторканність народних депутатів України не є особистим привілеєм, індивідуальним правом народного депутата України, а має публічно-правовий характер; вона спрямована на забезпечення безпеки народного депутата України від незаконного втручання в його діяльність, на забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення ним своїх функцій та належного функціонування парламенту". І для більшої важливості було також додано нагадування про те, що Венеціанська комісія у своєму висновку від 20 червня 2015 р. відзначала небезпека повного скасування депутатського імунітету для парламентської автономії "в політичній системі з вразливою демократією, такий як в Україні".
Іншими словами, нардепи у блокуванні скасування своєї недоторканності тепер можуть посилатися не тільки на правову позицію КС (хоча в даному ключі це були банальні оціночні судження без будь-яких юридичних наслідків), але і на побажання самої Європейської комісії за демократію через право — консультативного органу при Раді Європи. Тобто будь-яка критика заморожування теми збереження депутатами імунітету парироваться одним короткою відповіддю — цього хочуть наші європейські партнери. Що, між іншим, не заважає всім без винятку політичним гравцям продовжувати піаритися напередодні майбутніх виборів на різних варіаціях відомого гасла "Закон один для всіх".