Переробити Конституцію. Від "народного канцлера" до "українського Ердогана"
Останній перед президентськими виборами-2019 День Конституції, звичайно, не могли проігнорувати ключові претенденти на пост глави української держави. Тому вже у вихідний день, 28 червня, всі вони зробили спеціальні заяви про те, якими б, на їх погляд, виглядали необхідні конституційні зміни. А їхні соратники продовжили цю тему і на новому робочому тижні.
Найменш радикальним виглядає бачення процесу чинним президентом Петром Порошенком, висловитися про що в День Конституції він навмисно прийшов до столичного пам'ятника Пилипу Орлику. "Не можна змінювати Конституцію під конкретних осіб, це Основний Закон України. Корінні зміни в Конституцію повинні визріти, щоб не виглядати скороспілими і кон'юнктурними", - пояснив свій глобальний підхід Порошенко. Втім, на його думку, кілька необхідних напрямів конституційної реформи вже назріли і навіть перезріли. І це, по всій видимості, займе своє чільне місце в його передвиборній риториці.
По-перше, йдеться про остаточне рішення депутатами Верховної Ради про зняття з себе депутатської недоторканності, і президент не бачить ніяких причин, щоб тягнути з цим (у депутатів на цей рахунок може бути своя думка). По-друге, Порошенко звернувся до Конституційної комісії активізувати роботу над змінами в Конституцію в частині надання кримським татарам права на самовизначення в складі української держави, тобто дозволити створити в Криму після деокупації півострова повноцінну кримськотатарську автономію. Ну а по-третє, ще раз прозвучало президентська обіцянка внести в парламент проект про закріплення в Основному Законі двох стратегічних цілей - про вступ України в Євросоюз та НАТО.
Вже 2 липня на парламентській Погоджувальній раді представник президента у ВР Ірина Луценко повідомила про те, що розробка на Банковій даного законопроекту практично вийшла на фінішну пряму. До речі, на тій же раді ідею внести в конституційне тіло стратегічний курс України на європейську та евроатлатическую інтеграцію цілком підтримав заступник голови фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв. Правда, на його погляд, потрібно переходити від косметичних до фундаментальних змін Конституції, які, мовляв, взагалі можна остаточно затвердити вже на наступній парламентській сесії.
Зрозуміло, що подібні "стислі терміни" утопічні з абсолютно 100%-ною вірогідністю, адже до президентських виборів радикальні конституційні ініціативи Юлії Тимошенко навряд чи мають шанси бути прийнятими навіть у першому читанні, не кажучи вже про їх затвердження в нинішньому парламенті в цілому більш ніж 300 голосами. Однак потрібний тон суто передвиборної риторики "Батьківщиною" та її лідером вже поставлено - це план по переходу держави до парламентської форми правління з концентрацією всієї виконавчої влади в руках прем'єра. І саме для цього, за твердженням Тимошенко, їй обов'язково потрібно обратися президентом, посада якого вона взагалі збирається скасувати.
На спеціально скликаній 28 червня прес-конференції Тимошенко безапеляційно заявила, що зараз суспільство має створити потужну концепцію нового конституційного проекту, який стане чітким ультиматумом для всіх кандидатів у президенти, а новий президент повинен винести цей проект на всенародний референдум. Паралельно ж в не менш категоричній формі вона позначила всі вади нинішньої редакції Основного Закону і всі переваги майбутньої Конституції, іменованої нею не інакше, ніж "новий суспільний договір". Який, між іншим, через дев'ять місяців ще має народитися в результаті суспільної дискусії. Проте всі ці нестиковки, мабуть, повинні нівелюватися самим домінуванням лідера "Батьківщини" в конституційної темі.
Але не тут-то було - свій "хід конем" саме в День Конституції зробив колись соратник Тимошенко, а нині її відвертий електоральний конкурент Олег Ляшко. Головний "радикал" вибрав місцем виступу про власні конституційні пропозиції не столичний офіс, а сільську глибинку в Лубенському районі Полтавщини. Звідки, за словами Ляшка, йшов до влади гетьман Павло Скоропадський, а себе лідер РПЛ з цього приводу як раз і вирішив назвати "новим Скоропадським". В принципі все це було досить концептуально, але не це головне.
Якщо перейти до суті конституційної реформи ляшковски, то вона стоїть на протилежних ідей "Батьківщини" основах, хоча також передбачає ліквідацію дуалізму у владі. По-перше, це отримання президентом функцій глави уряду з повним скасуванням посади прем'єра і скороченням кількості міністерств. По-друге, заборона нардепам, кількість яких скорочується до 250, обиратися в парламент більше двох разів. По-третє, звільнити всіх суддів і прокурорів, нових же обирати на прямих загальнонародних виборах, а не призначати, як зараз. Ну і, по-четверте, в самопрезентації себе то "новим Скоропадським", то "новим Ердоганом" Ляшко не забув про землі-годувальниці - в його проекті буде закріплено виключне право українських селян та фермерів навічно володіти землею, а також заборона продажу іноземцям.
На тлі такої активності конкурентів ще один кандидат в президенти Анатолій Гриценко виглядав помітно скромніше, сподобившись 28 червня лише на тематичний пост у себе в Facebook. "Роками Конституцію, брутально й безкарно порушували, скасовували за ніч, так само за ніч відновлювали, знову порушували. Конституцію не виправляли, коли зміщені хребці явно утискали нерви суспільства. На неї зазіхали і сьогодні знову зазіхають її ж гаранти. Ми з вами, і ніхто інший, повинні зробити цей конституційний хребет міцним і прямим", - звернувся до своїх соцсетевым шанувальникам лідер "Громадянської позиції". Втім, яким конкретно чином потрібно провести таку "хірургічну операцію", Гриценко не уточнив. Ймовірно, ще сам не придумав, але конституційні ініціативи від нього явно не за горами.
Таким чином, вже зараз можна зробити висновок про те, що політичні танці навколо Основного Закону будуть одним з магістральних трендів в майбутній передвиборній гонці. При цьому виборців буквально завалять різними не стільки реальними проектами, скільки усілякими ідеальними прожектами, реалізацію яких опоненти будуть небезпідставно ставити під сумнів. Проте виникає запитання - чи призведе така епічна конституційна дискусія хоч до якогось результату або закінчиться виключно тотальної говорильнею для електорального розігріву в ході виборчої кампанії? Поки складається стійке враження, що все йде саме до другого варіанту.
