Теракт на столичній Деміївці. Чи можна все звалити на копів-втікачів

Деталі теракту, що стався в столиці у суботу, 18 квітня, ще до кінця не з’ясовані. Буквально вчора ввечері глава Нацполіції Іван Вигівський доповнив картину епізодом, який передував масовому розстрілу — стрілець, відставний майор ЗСУ Дмитро Васильченков, спочатку посварився з сусідом, вистрілив у того з травмату, потім підпалив власну оселю і пішов убивати. Уточнюються і деталі дій патрульних, втечу котрих зафіксували відеокамери. Їх на період розслідування відсторонено від виконання службових обов’язків. Хоча резонансна подія ще тривалий час буде на слуху, вже зараз можна спробувати зробити певні висновки.

Висновок перший

Реформа патрульної поліції дала серйозну тріщину. 4 липня 2015 року перші дві тисячі патрульних урочисто присягли на вірність Україні. Ця подія сприймалася з великою надією, що корумповані даішники назавжди залишаться у минулому, а новий підрозділ МВС працюватиме за західними стандартами, не порушуватиме прав громадян, не братиме хабарі, одним словом, буде як у кіно. Проте вже у лютому 2016 року сталася подія, за яку патрульним дісталося багато критики. Вони влаштували гонку за люксовим седаном BMW, в салоні якого виявилися неповнолітні. Один із них, 17-річний Михайло Медведєв, під час затримання загинув внаслідок застосування поліцією зброї. Цей випадок відомий як "справа шаленого Ростика" — за кермом авто, що втікало від поліцейських, знаходився 24-річний Ростислав Храпачевський. Патрульному Сергію Олійнику, який здійснив смертельний постріл у підлітка, висунули звинувачення у перевищенні службових повноважень. Далі були тривалі суди, нові експертизи і головне, чому пригадався цей випадок — значний суспільний резонанс. Тоді громада поділилася на дві приблизно рівні групи: перша звинувачувала копів у нефаховості та поганій підготовці, що і призвело до загибелі підлітка, а друга група схвалювала дії поліцейських, адже молодики, які їхали в BMW, підпадали під категорію "мажорів". Навіть були різні акції — на підтримку поліціянтів та протести проти їхнього свавілля.

Втеча патрульних під час теракту на столичній Деміївці настільки шокувала, що спроби начальства якось пояснити дії підлеглих лише викликали додаткове роздратування. Для багатьох стало неприємним сюрпризом, що реформована патрульна служба у складних умовах дає збої. Тож лише відставками керівництва, внутрішнім розслідуванням і навіть притягненням втеклих до відповідальності повернути довіру до копів буде складно. У соцмережах їм пригадують інші відомі скандали — побиття громадян, неправомірні зупинки автотранспорту і навіть пасивність під час здійснення оповіщення співробітниками ТЦК. Коли патрульні стоять збоку, наче їх це не стосується.

З огляду на те, що у Міністерстві оборони та серед законодавців обговорюються зміни до проведення мобілізаційних заходів, коли саме поліція перевірятиме наявність військово-облікових документів та доставлятиме порушників до центрів комплектації, певне перезавантаження патрульної поліції, довіра до якої впала, стало нагальним питанням.

Іще один штрих: у пошуку цапів відбувайлів суспільство прогледіло, що терориста Васильченкова також ліквідували поліцейські, тільки зі спецпідрозділу КОРД. Під час штурму ніхто із заручників не постраждав. Тому огульно звинувачувати всю поліцію у неефективності — неправильно і дуже шкідливо. Теракт у Києві виявив купу проблем, які необхідно швидко вирішувати, але насправді не все так погано, як багатьом здається.

Висновок другий

Відставки використовуються як політична гра. Вчора про свою відставку повідомив начальник Департаменту патрульної поліції Євген Жуков, учасник АТО, "кіборг" із позивним "Маршал". Посаду він займав майже 11 років. Народні депутати викликали Жукова до парламенту, але він вирішив скласти з себе повноваження. Хтось це вважає втечею від відповідальності, хтось навпаки — керівник вчинив чесно, взявши провину на себе. Існує також думка, що Жукова роблять крайнім, аби збити хвилю негативу, яка вдарила по всій системі МВС. Фіксується збільшення негативу про міністра Ігоря Клименка — є припущення, що Офіс президента хоче вибити його з крісла, скориставшись зручною нагодою.

Та окрім дописів на кшталт "пора міняти всіх у керівництві МВС" є й інші — про те, що патрульних поліцейських треба відправити на фронт. Це ніщо інше, як популізм. Так, патрульних потрібно перевчати, очевидно, вони повинні проходити базову загольновійськову підготовку, але знімати копів і відправляти воювати… А хто забезпечуватиме правопорядок на вулицях та автошляхах? Згадується, як році так у 2023-му після корупційного скандалу з одеським воєнкомом Борисовим було багато заяв, що старих воєнкомів потрібно відправити воювати, а в центри комплектації набирати ветеранів. Що ж, за кількістю скандалів співробітники ТЦК суттєво перевищують патрульних, бо справа в системі, яка дозволяє брати хабарі, силою мобілізувати, пресувати мобілізованих, нашвидкуруч проводити ВЛК із сумнівними висновками. Цю систему змінювати не поспішають, а коли викривають шокуючі факти, як в Ужгородському ТЦК, то влаштовують показовий піар на покаранні окремих осіб — й на цьому все.

Отже, якщо навколо трагічних подій нагнітається політична атмосфера, це не лише ознака того, що політики, блогери, експерти і так далі прагнуть заробити на хайпі, але й привід припустити, що в системі МВС можуть відбутися серйозні кадрові ротації. Та от чи зміниться після цього сама система? Пошук відповідей у минулому, далекому і не дуже, дає привід сумніватися у кардинальних змінах.

Висновок третій

У суспільстві знову здійнялася хвиля закликів про надання громадянам права на збройний самозахист. Міністр Клименко анонсував експертні обговорення щодо підготовки фінальної версії законопроекту про цивільну зброю. Тема легалізації вогнепальної зброї в Україні стара як світ. Найчастіше її обговорюють саме після подій, схожих до стрілянини у Києві, а потім потроху спускають на гальмах. Чи могли звичайні, не підготовлені громадяни, навіть будучи озброєними, чинити опір особі на кшталт відставного військового Васильченкова? Відповідь залишимо на розсуд читача.

Як і відповідь на інше питання: терорист мав легальну зброю, для отримання дозволу він принаймні повинен був проходити медичний огляд. У ЗМІ пишуть, що Васильченков засипав скаргами правоохоронців і в поліції його характеризували як "тривожну особу". Проте зброю у нього не відібрали — чому? Таких "тривожних осіб" із дозволом на вогнепали може бути багато, особливо під час війни. І вони до пори до часу сидітимуть тихо, а потім, після якогось стресу, підуть убивати, як стрілок із Деміївки. Легалізація вогнепальної зброї сама по собі не зменшить криміногенну ситуацію, а от збільшити здатна.

Висновок четвертий

Теракт у Києві отримав такий широкий резонанс через масштабність, кількість вбитих і поранених, але у нас ледь не щодня десь відбувається стрілянина. Вчора чергового стрілка затримали у Чернігові. Там копи, до слова, спрацювали оперативно — чоловіка у стані алкогольного сп’яніння затримали, стартовий пістолет відібрали. Цей випадок непорівнянний із тим, який стався у суботу в столиці, проте він, як і всі схожі, відображає ту ж тенденцію — це наслідки втоми від війни. Не кожен піде стріляти, але і без цього вистачає вбивств, розбірок між водіями на дорогах, побутових сварок, які переростають у криваві конфлікти. Навіть найкращі поліцейські якщо їх ганятимуть на полігони, не зможуть ефективно протидіяти зростаючій кількості протиправних дій. Необхідна серйозна програма превенції, лікування суспільства від агресії, спричиненої втомою від війни. Дозволи на вогнепальну зброю для всіх — не ліки.

Вочевидь, на часі розробка та втілення такої програми в школах, вузах, а також широке обговорення правил, за якими українці житимуть далі. Кінця війні не видно, як і кінця невизначеності. Але це не має означати, що українці звірітимуть в тилу на радість ворогу.