Томос під загрозою. Коли Порошенко піде по шляху імператора Костянтина

Сьогодні опоненти чинного президента звинувачують його у втручанні в церковні справи. Але що було б з церквою, якби Костянтин не припинив чвари християн на Першому Нікейському соборі?

Глава Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) митрополит Макарій (Малетич) заявив про спорах з предстоятелем УПЦ КП Філаретом про майбутнє об'єднавчому соборі. Суть спору зводиться до трьох речей: чий статут головний, як назвуть церква і яка — митрополича або патріарша — буде її модель. Заява Макарія відразу ж підхопили противники автокефалії і в Україні, і в Росії. Втім, сказане митрополитом УАПЦ швидше слід розглядати як торги з Філаретом за майбутні посади в церкві, а не як відмова від єднання.

Другий момент — присутність на соборі представників УПЦ МП. Крім митрополита Переяслав-Хмельницького Олександра (Драбинка) більше ніхто з ієрархів МП про прихильність автокефальної церкви публічно не заявив. Це можна пояснити страхом священиків перед тиском з боку Онуфрія та інших, хто залишається вірним Москві. Та ж, у свою чергу, намагається зірвати єднання прямими погрозами. Нагадаємо, Держдума РФ одностайно ухвалила заяву "Про загострення ситуації в Україні", в якому звинуватила нашу владу у перетворення України в "плацдарм боротьби з Росією і її народом на всіх можливих фронтах і напрямках".

У цій заяві змішали в купу рішення Вселенського патріархату про автокефалію, марш правих на Покрову — їм приписали заклики до розправи над росіянами і віруючими УПЦ МП і придумали "дискримінації російськомовного населення". Загалом, стиль витриманий у традиціях епічної історії про розп'ятого хлопчика. Однак треба розуміти, що однією з цілей всіх цих загроз є священики УПЦ МП, "зрада" яким Росія не пробачить.

Якщо коротко підсумувати, то підготовка до об'єднавчого собору супроводжується двома процесами — виходом назовні конфліктних моментів, що не сприяє швидкому ходу переговорів, а також хвилею чуток та інформаційних вкидань, викликаних секретністю підготовки. Залишається сподіватися, щоб в кінцевому результаті все склалося, адже у нас вже були випадки, коли мета здавалася близькою, але шлях до неї був надміру тернистим. Анонсований безвізовий режим з країнами ЄС кілька разів переносився на більш пізні дати, поки його нарешті надали, ще більш довгограючою виявилася історія з поставками в Україну американських "Джавелинов". Та й Томос чекали спочатку до Дня незалежності, потім до Покрови.

Важливо провести собор і обрати патріарха найближчим часом, щоб завершити епопею з Томосом в листопаді. Не можна втрачати темп і давати Росії приводи для гібридних атак. Однак є й інший вимір проблеми: зараз м'яч на полі українських кліриків і головне, щоб вони зібралися в команду, яка буде грати в одну гру далі. Без розколів і різночитань. А в який день це станеться вже питання технічне.

При підготовці до собору дуже важлива делікатність влади, адже у наших священиків амбіцій не менше, ніж у політиків, і вони теж добре знають приказку про двох українців і трьох гетьманів. На цих амбіції обов'язково будуть грати противники автокефалії. Бо це той випадок, коли потрібні пряники. Які питання до стратегам з Банкової, придумала вплести церковну тему в передвиборну кампанію Петра Порошенка.

Як тут не згадати політику імператора Костянтина, який припинив чвари християн на Першому Нікейському соборі в 325 р. опоненти чинного президента звинувачують його у втручанні в церковні справи. Але якщо б Костянтин не сприяв тому собору усіма можливими методами, була б сьогодні церква взагалі? У результаті ж вийшло зібрання переможців, а їх, як відомо, не судять.