Ціна прослушки. Луценко не дає Ситнику стати українським Гувером
Питання про наділення Національного антикорупційного бюро повноваженнями самостійно проводити приховані слідчі дії у вигляді прослуховування телефонних переговорів та зовнішнього спостереження отримав днями цікавий поворот. Прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган повідомила, що ГПУ проводить слідство по кримінальному провадженню щодо незаконного прослуховування, яку здійснювало НАБУ у відношенні високопоставлених чиновників Міноборони, Національної поліції, Кабінету Міністрів, Управління держохорони і навіть СБУ і Служби зовнішньої розвідки.
Як зазначили в ГПУ, детективи НАБУ прослуховували 114 телефонних номерів без санкції слідчого судді та здійснювали інші приховані слідчі дії без санкції, що тягне на дві статті "перевищення влади" і "службова фальсифікація".
Наскільки претензії ГПУ виправдані в правовому сенсі без знайомства з матеріалами справи, сказати складно, однак в самому повідомленні Сарган вже міститься досить дивне звинувачення, яке ставить під сумнів все виробництво. Справа в тому, що НАБУ не має повноважень і, головне, технічних можливостей самостійно прослуховувати телефони. Для цієї мети детективи бюро використовують технічну базу Служби безпеки, про що раніше вже неодноразово заявляли в НАБУ, вимагаючи собі великих повноважень, а саме: можливості самостійно здійснювати прослуховування.
Так ось, досить дивно виглядає претензія, що НАБУ прослуховувало СБУ через технічні засоби СБУ. Однак залишимо цей неясний питання на совісті Генпрокуратури. Зрештою політична складова даного кримінального провадження куди важливіше правової і пов'язана вона саме з вимогою НАБУ дати йому додаткові повноваження.
Директор НАБУ Артем Ситник, схоже, мріє стати українським Джоном Едгаром Гувером. Останній, як відомо, практично з нуля заснував ФБР і мав величезний вплив у США протягом майже 50 років. Подейкують, що у Гувера були татуся з компроматом на дуже важливих персон в США, включаючи навіть президентів. Ось тільки домогтися статусу українського Гувера Ситнику без особливих повноважень, у тому числі і щодо стеження або прослуховування, буде неможливо. Якщо у нього і будуть потрібні татуся, то юридично нікчемні.
У свою чергу, генпрокурор Юрій Луценко, скільки б він не повторював, що ніякої конкуренції і конфлікту між НАБУ і ГПУ немає, навряд чи хоче терпіти поруч із собою такого, по-перше, професійного конкурента, а по-друге, політичного. Тим більше, що політична орієнтація Ситника явно не співпадає з орієнтацією генпрокурора. Так і влада навряд чи потрібен надто самостійний борець з корупцією, яким закон дозволяє занадто багато.
Тому генпрокурор Луценка з самого початку взяв на себе функцію атинабушной торпеди, намагаючись по можливості гальмувати починання бюро. Сумнів у доцільності появи в Україні антикорупційних судів першим висловив, до речі, також саме Луценко. Генпрокурор висловився в тому дусі, що антикорупційні суди, звичайно, потрібні, але справа це може затягнутися, а тому швидше і простіше поки створити антикорупційні палати при нині існуючих судах.
Так що нинішня справа проти НАБУ, чим би воно не закінчилося. - це спроба обрізати під корінь всяку спробу Ситника заїкатися про право на прослушку. Мовляв, як можна довіряти право слухати всіх підряд таким "беспредельщикам", які під час війни примудряються незаконно стежити за зовнішньою розвідкою і Міністерством оборони. Тут і до глобальної зради недалеко. Вся ця історія з незаконним прослуховуванням повинна повергнути в шок і західних партнерів України, які як раз і лобіюють надання право для НАБУ "почути кожного". Все-таки на Заході дуже трепетно ставляться до дотримання законів.
Що ж стосується притягнення до суду конкретних винних у незаконних слідчих діях набушников, то це питання дуже навряд чи кого-небудь надто хвилює, в тому числі і слідчих Генпрокуратури, головне - не дати НАБУ перетягнути на себе занадто велику частину антикорупційного ковдри.
