У Медведчука між рядків. Чому кума Путіна варто станцювати гопак для Зеленського
Від уже традиційних звинувачень України в зривах обмінів полоненими, заперечення російської агресії до несподіваного "може мені станцювати гопак?", кинутого як би в роздратуванні.
Саме. Ви не помилилися. Таке риторичне запитання пролунало у відповідь на зауваження журналістів, що потенційний виборець "Опозиційної платформи — За життя" рвонув до "Слуги народу" і що з цим Віктору Медведчуку доведеться щось робити. "Він пішов, і хорошого йому шляху. Він повернеться. Коли повернеться-невідомо... Ми не хочемо людей як щось підчепити, обдурити, як це зробив Зеленський. Може, мені станцювати гопак? Але я вийшов з того віку. Тому я буду робити те, що мені треба, і те, що відповідає моїм переконанням. А люди вже проголосують як захочуть", — розповів він.
Насправді, думка не погана. В якості жесту доброї волі Володимиру Зеленському необхідно винести питання гопака від Медведчука на всенародний референдум. Треба ж з чогось починати торжество народовладдя в країні.
Що стосується окупованих територій, то тут знову-таки все складно. Згадаймо, як 24 травня глава Адміністрації президента Андрій Богдан заявив, що нова влада не бачить Віктора Медведчука в ролі парламентера з Росією. Тим не менше сам Медведчук каже, що продовжує займатися звільненням українців з російських в'язниць. Незважаючи на те що його ніхто не уповноважував. Це натяк президента Зеленському. Мовляв, Володя, подумай. Може, я тобі для чого-небудь так нагоді стану? Ефектні фотки зустрічі кремлівських в'язнів в розпал передвиборної кампанії ще нікому не зашкодили. З того, як люто Медведчук натякає на свою цінність для нової влади, можна зробити висновок, що ні він, ні Москва не згодні з відстороненням від переговорного процесу.
Крім цього, він каже, що Путін знає про його думці, що Крим — це українська територія. Знає і нічого. Дружбі це не заважає. Просто плюралістична ідилія якась, а не змову антиукраїнських мудреців. Однак через пару пропозицій Медведчук додає, що Донбас має залишатися у складі України. Про Крим мовчок. Забув? Звичайно ж, немає. Це сигнал виборцю, голосуючому за примирення з агресором. Акуратне позначення меж — компроміс для тих, хто не має нічого проти м'якої капітуляції. Мовляв, Криму Україні не бачити. Забудьте. Навіть я — улюблений український націоналіст російського президента — це розумію.
До речі, про націоналістів. Розкрито інтрига включення колишнього керівника полтавської осередку "Правого сектора" Іллі Ківи в список "Опозиційної платформи — За життя". Медведчук радить звертати увагу не на те, що Ківа говорив тоді, а на те, що він прорікає у телеінтерв'ю зараз. "Він усвідомив багато речей. Він вважає, що потрібен світ, що без Москви світ ми не принесемо, треба прямо говорити з Донецьком і Луганськом. Так, коли-то він їх вважав ворогами. Сьогодні він знає, що це громадяни України, з ними треба домовлятися за столом переговорів. Людина, який пройшов цей шлях, для нас дуже важливий. Ще й тому, що у нас головна ідея полягає в тому, що ми повинні об'єднати країну. Нам треба рятувати країну від розпаду, зшивати країну — з тими людьми, у яких була інша точка зору, а сьогодні змінилася", —сказав Медведчук.
Загалом, зрозуміло. Ківа — це сигнал всім патріотам. Мовляв, якщо усвідомлюєте і покаєтеся, якщо попросите вибачення в російського світу, дамо кошик варення і ящик печива. Картинка маслом. Поки не варто говорити Медведчуку, що значення Іллі Ківи в українському патріотичному русі їм сильно перебільшено. Усвідомлення, що переплатив, невірно оцінивши якість товару, — це страва, яку потрібно подавати холодною.
Не варто обманюватися медійною активністю Медведчука. Його слова — це послання між рядків. Але кому? Своїм. Чужим. Тим, хто зображує проросійськи свого, а сам думає, як би обдурити росіян за їх же гроші. Віктор Медведчук постійно натякає, що російський президент вказав на нього, як на людину, яка користується його всецілої підтримкою та довірою. Що він за статусом не Володимир Зеленський. А навіть не Віктор Янукович, якого в інтерв'ю називають не інакше як "зрадником". Медведчук шле сигнали тим, хто думає, що спіймав бога за бороду, однією ногою вже всмоктана в "русском мире". Їм він нагадує: "Янукович ніколи не був проросійським. Так думали. Він був проянуковичевским. Вони два роки брехали про "європейський вибір" для країни. Вони нахабно і цинічно брехали. Усі, кого ви назвали... Янукович там, Азаров, це вони довели країну, я це знаю. Я знаю набагато більше, ніж я говорю". Примітно, що саме Януковичу ставиться в провину національно-патріотичний підйом, що почався в Україні після Майдану. Роль Володимира Путіна в тому, що величезна частина українців змогла мобілізуватися і рушити країну від Москви, як завжди, виноситься за дужки.
Є у інтерв'ю один момент, на який варто звернути увагу. В першу чергу президенту Володимиру Зеленському і тим людям, яким він дорогий як пам'ять. Медведчук сказав, що, будучи лідером другий за рейтингом політичної сили, він не готовий грати в президії Верховної Ради. Що це він вже проходив і посаду віце-спікера його не цікавить. Так от, Володимиру Олександровичу необхідно терміново з'ясувати не розглядає для себе пан Медведчук пост спікера парламенту як єдино прийнятний. А потім прочитати Конституцію і уточнити, хто в Україні виконує обов'язки президента у випадку недієздатності, смерті або відсторонення від влади першої особи.
Промови представника Путіна в Україні необхідно читати як сигнальні коди. А для цього треба хоча б знати конституційну абетку. З чим у нової команди великі проблеми. А також заглибитися в недавню українську історію. З чим у Зеленського ще гірше. Висновок з цього всього напрошується лише один — новому президентові і його молодій команді життєво необхідно перестати сприймати Україну та її боротьбу за незалежність від колишньої метрополії через призму скетчів "95 кварталу". Тому що люди, які "знають більше, ніж говорять", і навіть більше, ніж показують натяками, повертаються у владу.