Польща, герої УПА та Зеленський без Білого орла. Як Києву реагувати на лемент з Варшави

Чому польські політики накинулися на Зеленського

Рівно рік тому на президентських виборах у Польщі переміг директор Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький. Тема Волинської трагедії була його візитівкою як ученого-історика. Тож логічно, що українці не очікували побачити в цій фігурі друга. Втішало хіба те, що президент Польщі має глибокі антиросійські погляди, а реальна влада в країні належить уряду на чолі з проєвропейським Дональдом Туском. У того з Навроцьким, м’яко кажучи, натягнуті стосунки — зокрема, "ДС" розповідала, як президент зірвав плани уряду з отримання кредиту в рамках програми модернізації європейської оборонної структури SAFE, мотивуючи тим, що у Польщі є значний золотий запас, за рахунок якого можна переозброюватися. Але прем’єр-міністр змушений враховувати логіку електоральних циклів. Тому, сварячись із президентом з окремих тем, він має задовольняти інтереси всього населення, навіть тієї частини, яка прагне приходу до влади антиєвропейських сил. Звідси й обурення МЗС Польщі рішенням Зеленського. Мовчанка дала б козирі опонентам ліберального уряду.

Процитуємо речника МЗС Польщі Мацея Вевюра: "Це рішення ранить пам’ять жертв цієї організації (УПА — "ДС") та завдає удару по діалогу між нашими народами. Воно може бути використане російською пропагандою, яка прагне нас посварити й підірвати підтримку України, що обороняється". Російській пропаганді посварити українців із поляками справді на руку, але якби у самій Польщі українофобські сили перебували на політичному маргінесі, нічого б у Москви не вийшло. Та проблема в тому, що у наших сусідів рясним цвітом розквітли політичні організації, які десятиліттями спекулюють на складних історичних травмах, шукаючи зовнішніх ворогів в Україні, Німеччині, але не в Росії. До них відносяться члени коаліції "Конфедерація свободи і незалежності" та "Конфедерації польської корони", лідерами яких є Славомир Менцен, Кшиштоф Босак і відверто проросійський депутат Європарламенту Гжегож Браун.

У питанні найменування українського військового підрозділу на честь героїв УПА в їхній компанії навіть демократ Лех Валенса, який емоційно заявив, що "зняв український прапор із грудей". А президент Навроцький ініціював позбавлення Зеленського національного ордену Білого орла, яким президента України нагородив попередник Навроцького Анджей Дуда. Засідання капітули — органу, який займається питаннями нагородження цим орденом — заплановане на неділю, 8 червня. Мало хто сумнівається, що члени капітули дослухаються до забаганок глави своєї держави, а кремлівська пропаганда роздує це до розмірів гігантського інформаційного пухиря.

У свою чергу Туск зайняв позицію "над бійкою": "Якщо ми посваримося через минуле, майбутнє виграє хтось інший. Президент України повинен нарешті це зрозуміти. Польський теж. Поки не стало запізно". А от віцеспікер Сейму "конфедерат" Кшиштоф Босак взагалі закликав закрити для України європейські перспективи. За його словами, Польща має блокувати вступ України до ЄС, поки Київ "не відійде від культу злочинців і не розблокує всі ексгумації" жертв Волинської трагедії. А ще, вважає Босак, Польща повинна відмовитися від фінансування супутникового зв’язку Starlink для України та від програми спільного запозичення коштів з іншими країнами Європейського Союзу. Очевидно, він мав на увазі програму PURL.

Польські вибори і антиукраїнська істерія

Подібних закликів у сусідній з нами країні вистачатиме. Восени наступного року там парламентські вибори. Зі значною долею ймовірності багато голосів на них отримає консервативна партія "Право і справедливість", яка вже оголосила свого кандидата на посаду прем’єра — Пшемислава Чарнека, колишнього Люблінського воєводи і міністра освіти в уряді Матеуша Моравецького. Когось дивує, що саме з будівлі мерії Любліна зняли український прапор начебто на знак протесту проти рішення Зеленського? Чарнек завжди пов’язував підтримку Польщею євроінтеграції України з так званим "вирішенням історичних суперечок". Простіше кажучи, прийняттям Україною польської версії подій Другої світової війни. В коаліції з "ПіС" очікуються "конфедерати", про яких мовилося раніше.

Сценарій, коли президент і прем’єр Польщі представлятимуть правий політичний фланг — досить ймовірний. Останні опитування свідчать, що "Громадянська платформа" Туска залишається лідером за популярністю (її б підтримали на виборах майже 33%), однак "Право і справедливість" та дві "Конфедерації" сумарно мають майже 47 відсотків. Ці сили з наближенням активної фази передвиборчої кампанії все наполеглевіше шукатимуть зовнішніх ворогів. Нічого нового: в усіх бідах винні Брюссель, Київ і ще Берлін. Польські праві досі збираються вимагати від Німеччини компенсацію за злочини нацистів під час окупації.

В нашому МЗС пояснили: для українців УПА — символ боротьби з московським імперським режимом, а "наша історія підтверджує, що від суперечок українців і поляків виграє лише Москва". І нагадали: Україна надала згоду на ексгумацію жертв подій на Волині. У нас теж звучать голоси, що, мовляв, не варто "дратувати собак" і сваритися з поляками, бо через це зростають рейтинги недружніх до українців сил у Польщі. З іншого боку — українофобські заяви окремих польських політиків звучали, звучать і звучатимуть незалежно від того, віддаватимуть в Україні шану героям УПА чи не віддаватимуть. У Польщі сильний тренд на ультраправих політиків і вони все одно шукатимуть приводи для сварок з українцями. Тому до жовтня наступного року, коли поляки обиратимуть собі новий склад парламенту, доречно не реагувати на колективного навроцького, а максимально співробітничати з урядом Туска, передовсім в оборонній та безпековій сферах, демонструючи відповідальним польським виборцям, що ефективні міждержавні відносини можливі, якщо історичні травми винесені за дужки.

Як зауважив польський журналіст Єжи Вуйцик, не Польщі вимагати від Україна, щоб та "посеред екзистенційного конфлікту ідеально підлаштувала свою політику пам'яті під чутливість Варшави". Вуйцик назвав дії своїх політиків "спектаклем лицемірства" та "інфантильністю". Додамо: якщо поляки житимуть спекуляціями на минулому, на них очікує шлях Угорщини, яка ще довго оговтуватиметься від правління Орбана. Чи навіть гірше — польські праві вперто забувають про те, що їхні еліти, сіючи розбрат, добряче доклалися до поділів Польщі. Трьох у 18 столітті, одного у 19-му, двох у 20-му. І, не дай Бог, докладуться ще й у 21-му…