Валіза з ручкою. Навіщо Соболєв саботує призначення аудиторів НАБУ
На цьому тижні повинна була завершитися скандальна епопея з призначенням членів комісії зовнішнього контролю, або, кажучи по-простому, аудиторів НАБУ. Власне, перший член тричленної конструкції аудиторської комісії вже визначено. Від Кабміну в комісію увійде Михайло Буроменський, залишалося визначиться з аудиторами від президента і Верховної Ради.
І якщо з першим особливих проблем і скандалів бути не повинно, то навколо другого вже не перший місяць триває справжня політична війна. Черговий етап цього протистояння стався на цьому тижні. Очікувалося, що профільний парламентський комітет з питань запобігання та протидії корупції нарешті схвалить кандидатуру аудитора НАБУ від парламенту і відправить питання на розгляд сесійної зали, проте завдяки зусиллям голови комітету, давнього партнера "антикорупціонерів" та відповідно Ситника - Єгора Соболєва, питання вкотре відклали на два тижні.
При цьому представники коаліції мали в комітеті більшість і могли вольовим рішенням, ігноруючи думку голови комітету Соболєва, "проштовхнути" своє рішення, як вже траплялося раніше, але цього разу вирішили обмежитися демаршем і покинули засідання, що дозволило Соболєву захід закрити без якого-небудь рішення. Якщо на наступному засіданні комітету через два тижні Соболєву вдасться повторити цей фінт, то до величезної радості Ситника про призначення комісії аудиторів до осені можна буде забути.
Причина такої запеклої боротьби за аудиторів НАБУ, і особисто зацікавленості Ситника і його союзників у саботажі цього заходу очевидна - незадовільний результат аудиту НАБУ є єдиною законною можливістю звільнити директора НАБУ Артема Ситника з посади. Враховуючи, що особливими успіхами в роботі НАБУ похвалитись не може, а відносини Ситника з президентом давно зіпсовані співпрацею директора НАБУ з відверто опозиційними Порошенко "антикоррупционерами-єврооптимістами", страх голови бюро перед аудитом цілком зрозумілий і логічний.
Нагадаємо, закон про НАБУ припускає, що незалежна оцінка ефективності діяльності бюро повинна проводитися щорічно комісією з трьох аудиторів, кожного з яких вибирає одна з гілок влади - Кабмін, президент і парламент. Очікується, що свої висновки комісія повинна зробити до серпня, і в залежності від того, якими ці висновки будуть, або з'явиться можливість звільнити Ситника, або такої можливості не буде. Тому немає нічого дивного, що і Ситник, руками союзницької парламентської групи антикорупціонерів, і Порошенко лобіюють у парламенті призначення лояльного аудитора.
Правда, тут треба обмовиться, що успіх будь-якої із сторін у виборі парламентського аудитора ще не гарантує ні імунітету від відставки для Ситника, ні можливості поміняти керівника НАБУ для Порошенка. Справа ускладнюється тим, що в законі про НАБУ надто багато білих плям, а у Ситника дуже впливові покровителі в особі Посольства США в Україні.
Тут потрібно нагадати, що за законом директора НАБУ призначає і відправляє у відставку президент України. Призначає через детально виписану в законі процедуру конкурсу строком на сім років, а ось процедура можливої відставки до закінчення терміну повноважень виписана не дуже повно.
Крім президента право звільнити директора НАБУ має і Верховна Рада за ініціативою 150 народних депутатів і при наявності підстав для такого звільнення.
Що стосується цих підстав, що в законі наведено їх вичерпний перелік та навіть окремим абзацом зазначено, що при відсутності перелічених підстав звільнити чиновника неможливо. Всього таких підстав одинадцять, і більшість з них або якийсь форс-мажор (смерть, зникнення безвісти, недієздатність, стан здоров'я) залежать від волі самого директора (заяву за власним бажанням, вихід з українського громадянства, несвоєчасна подача е-декларації тощо). Реальних підстав, що дають президенту право звільнити директора НАБУ, таким чином, всього два - обвинувальний вердикт суду стосовно директора та "наявність висновків комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту)... про неефективність діяльності Бюро". Що стосується першого пункту, то це справа дуже клопітка, довгий і дуже складно реалізовується на практиці, а от з аудитом все дещо простіше. Правда тут справа ускладнюється тим, що в законі зовсім не прописана процедура відставки директора в разі незадовільних результатів аудиту, але це не найбільша проблема. Зрештою, право звільнити директора НАБУ мають і президент, і Рада, і при наявності офіційної папери від аудиторів зі словом "неефективність" з'являться підстави для президента підписати указ, або для парламенту зібрати підписи за розгляд цього питання і проголосувати.
Куди більшою проблемою вбачається те, що в законі ніяк не прописано, як повинна працювати і приймати рішення незалежна комісія аудиторів (консенсусом, голосуванням або якось ще). Також незрозуміло, якими мають бути критерії оцінки роботи НАБУ - що, власне, вже можна вважати незадовільною роботою, а що ще не можна.
Таким чином, не виключено, що, навіть якщо комісія і буде в кінці кінців сформована, то вона просто не зможе зробити ніяких однозначних висновків, оскільки один аудитор вважатиме, що НАБУ працює задовільно, а інший як раз навпаки. Якщо кінцевий документ буде містити дві різні точки зору, то і у президента, і у парламенту не буде однозначного трактування результатів аудиту, зате будуть можливості для політичних і юридичних маніпуляцій, а кадрові рішення на підставі таких результатів аудиту завжди можна буде оскаржити.
Крім формально-юридичних складнощів в питанні можливого звільнення Ситника, є ще і внутрішньо та зовнішньополітичні складності. Те, що Порошнеко не проти позбутися підтримує його політичних опонентів директора НАБУ, досить очевидно, однак, крім юридичних питань, його зупиняють два фактори - можлива негативна реакція громадськості, підігрітою "антикоррупционерами" і негативна реакція США, які, як відомо, активно підтримують Ситника. Так що кращий варіант для Порошенка - це звільнити Ситника руками Верховної Ради, благо закон подібне дозволяє. Таким чином, варто очікувати, що восени, якщо буде готовий аудит і його результати можна буде трактувати як такі, які дозволяють звільнити Ситника, це питання цілком у компетенції парламенту, а президент лише прийме волю депутатів.
Що ж стосується самого Ситника, то для нього зараз, крім завдання проштовхнути в Раді лояльного аудитора, або просто зірвати цей процес, вкрай актуальне питання швидкого підвищення ефективності й ефектності роботи НАБУ, що буде неможливо без упіймання "великої риби". Поки що роль такого улову виконують Насиров, Мартиненко, Онищенко та інші, але без особливого успіху. Останній давно і успішно втік, а судові перспективи справ Насирова і Мартиненко вкрай сумнівні.
Так що Ситнику терміново потрібні три великих високопоставлених корупціонера, і шукати таких найлегше серед народних депутатів. Так що найближчим часом можна очікувати нові подання на зняття недоторканності. Але тут є дві перепони. По-перше, народні депутати не дуже люблять знімати недоторканність з колег, хоча б з почуття цехової солідарності (адже завтра можуть завести справу і на тебе), і тим більше, коли справа поставлено на потік. Так що народні обранці можуть спроби Ситника помножити на нуль. По-друге, Ситнику не варто забувати, що в разі незадовільних результатів аудиту саме нардепи, швидше за все, будуть вирішувати його долю, і заробляти серед них славу "вбивці недоторканних" собі дорожче.
Загалом у протистоянні НАБУ і Банкової перед кожною із сторін стоять непрості виклики, чіткої відповіді на які поки немає ні в тих, ні в інших.
