Вкусити Москви. Який гешефт отримає Ізраїль від військового співробітництва з Україною
І яскравий приклад - офіційний візит в Ізраїль міністра оборони України Степана Полторака, в ході якого 22 січня між державним концерном "Укроборонпром" та ізраїльською компанією Elbit Systems Ltd був підписаний Меморандум про співпрацю. Причому, судячи з інформації, що просочилася в пресу, спектр майбутніх (все-таки, це лише декларація про наміри) спільних проектів надзвичайно широкий - від обладнання для зв'язку, спостереження і розвідки до радіолокаційних станцій і модернізації бронетанкової техніки.
Це вкрай важлива і знакова подія, адже після початку війни на Донбасі і анексії Криму проросійське лобі в Ізраїлі фактично продавив введення ембарго на постачання зброї і оборонного обладнання для нашої країни.
Ще у вересні 2014 р., за даними агентства France Presse, на рівні міністерств оборони обох країн був погоджений контракт на поставку партії безпілотних літальних апаратів виробництва ізраїльського концерну Aeronautics. Проте МЗС Ізраїлю заблокувало цю угоду.
Американське інформаційне агентство Bloomberg взагалі стверджує, що це рішення прийняв особисто прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху після дзвінка Путіна. І в це можна повірити - вже досить довгий час саме Ізраїль є лідером у виробництві безпілотників, і більшість нібито російських апаратів (які, між іншим, активно застосовуються проти української армії на Донбасі) мають саме ізраїльське походження. Тому Росії "кров з носу" необхідно перекрити доступ української військової промисловості до найбільш передовим світовим технологіям.
Крім того, варто нагадати, що Ізраїль - одна з шести країн світу, які виробляють всі види озброєнь, включаючи ядерну. Втім, офіційно Ізраїль ніколи цього не визнавав, але так і не підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї і, за оцінкою Розвідувального управління міністерства оборони США, має більш ніж 80 ядерними боєголовками.
За минулі кілька років з розвитком ситуації в Сирії Росія потроху з торговельного партнера Ізраїлю перетворилася в її ворога. І всьому виною як підтримка режиму Ассада, так і Ірану (а Тегеран ніколи не приховував, що основною його метою є стерти з лиця землі єврейська держава).
І ось тепер настав час серйозно "вкусити" Москви, причому на самому уразливому напрямку - українському.
Однак ізраїльтяни не були б ізраїльтянами, якщо б не бачили вигоди у торгівлі з Україною. Навіть у такій тонкій сфері, як оборонні технології. Здавалося б, військова промисловість Ізраїлю спеціалізується на високотехнологічному обладнанні і техніці, яке експортує в тому числі і в США, і навряд чи Україна може запропонувати щось нове, проривний.
Але це не так. Ізраїль може цікавити відразу кілька напрямків. Перше і основне - радіолокаційна техніка. Незважаючи на відвертий тиск Росії, за всі роки незалежності нашим інженерам вдалося створити цілий ряд зразків, які не перевершують тільки радянські, але і західні зразки.
Одним з таких продуктів української оборонки, яке дуже цікавить Ізраїль, є знаменита станція контролю радіоелектронної обстановки - "Кольчуга". Розроблена на початку 1990-х конструкція захищена 8 патентами і 12 технологічними ноу-хау. Виробництво "Кольчуги" було освоєно на донецькому заводі "Топаз", і з 1992 по 2014 р. було побудовано досить велика кількість "Кольчуг" і "Кольчуги-М", які поставлялися в РФ, Китай, В'єтнам, Грузії, Туркменії, Ефіопію та Азербайджан.
При цьому можливості станції радіотехнічної розвідки "Кольчуга" просто вражають. Досить сказати, що три таких станції, об'єднані в комплекс здатні перекрити фронт до 1000 км. Максимальна дальність виявлення, залежно від режиму роботи, становить від 200 до 600 км.
По-випромінювання радарів та інших систем "Кольчуга" здатна точно визначити літальні апарати та встановити режим роботи їх радіолокаційних станцій. Комплекс видає точну інформацію про місце, курс і швидкості цілі, що дозволяє здійснювати цілевказання для засобів ППО, не демаскируя їх роботою радара. Одночасно комплекс може супроводжувати до двохсот цілей, видаючи інформацію на цифрові дисплеї в режимі реального часу.
У червні 2014 р. зусиллями нашої агентури розвідки і неймовірними зусиллями вдалося вивести документацію і, найголовніше, фахівців і фактично заново розгорнути виробництво комплексу в Запоріжжі. Причому в серію пішла вже оновлена версія - без деталей російського виробництва, які успішно замістили вітчизняними або закордонними.
І як підсумок - "Кольчуга" знову вийшла на світовий ринок. Зокрема, в березні 2018 р. ізраїльська компанія Airsom Ltd купила одну "Кольчугу-М". По всій видимості, це тільки перша ластівка, і далі ми побачимо ще більше поставлених комплексів.
Мало того, до 2014 р. ПАТ "Мотор Січ" активно постачало Ізраїлю готові короткоресурсные двигуни МС-400 для безпілотних літальних апаратів, запасні частини та документацію до них, а також надавало послуги з їх ремонту та технічного супроводу. По всій видимості, ці поставки продовжилися і зараз - причому Ізраїль в них кровно зацікавлений.
По всій видимості, є зацікавленість і в спільній роботі з модернізації бронетанкової техніки. Адже війна в Сирії і масове використання протитанкових керованих ракет показала необхідність масового впровадження комплексів активного захисту.
А саме Україна зараз може запропонувати найбільш ефективний і дешевий комплекс - КАЗ "Заслін". Який, по-перше, має автономну модульну структуру і без істотних внесення змін у конструкцію може бути встановлений на будь-які танки, колісні і гусеничні броньовані машини. По-друге, має набагато більш високу швидкодію, ніж, наприклад, російський КАЗ "Арена". І, по-третє, він значно дешевше.
Таким чином, можна говорити про те, що співробітництво у військово-промислових комплексів України і Ізраїлю може мати довгострокові перспективи. І, по всій видимості, це розуміють в обох країнах, що закладає добрий фундамент для відносин.
